Названия сезонов связаны с сельскохозяйственными работами (например, в сезон «Всходы» происходило созревание урожая, а в сезон «Засуха» производился сбор урожая), а также ежегодным разливом р. Нил, оказывающим непосредственное влияние на земледелие (отсюда название сезона «Половодье»). Месяцы обозначались номерами (первый месяц Половодья, второй месяц Половодья и т. д.). Каждый месяц имел 30 дней (без всякой связи с фазами Луны). Египтяне знали, что год включает в себя не 360 дней (12 месяцев по 30 дней), а 365 дней, поэтому остальные 5 дней, не вошедшие в календарь, добавлялись в конце последнего месяца. Эти дни назывались Hrj.w-rnp.t (хериу-ренпет), что дословно означало «находящиеся над годом». Каждый такой день отмечался как день рождения соответствующего божества: Осириса, Гора, Сета, Исиды и Нефтиды. Иногда для обозначения первого месяца использовали специальное слово — tpj (тэпи), что означает «первый», а для последнего месяца — arKy (арки), что переводится как «последний». Египтяне, начиная с конца Древнего Царства, вели летосчисление с момента воцарения нового правителя. В официальных документах дата записывалась по следующей схеме: 1) «год правления» (rnpt-Hsb) и номер года; 2) знак месяца и номер месяца в сезоне; 3) название сезона; 4) знак дня и номер дня по порядку; 5) «времена правления царя двух земель» (xr Hm n nswt-bjt); 6) тронное имя царя в картуше.
ответ
ответ дан
pvp86
Вибух ненависті по відношенню до іноземців підспудно визрівав віддавна. Невдоволення «заморськими дияволами», «іноземними варварами» ставало дуже широким, причому виявлялося воно перш за все на місцевому рівні, головним чином у антимісіонерских виступах. Місіонери активно діяли в Китаї; саме вони перш за все контактували з китайським селянством. Природно, що вони першими відчули на собі міць традиційної структури і силу опору Китаю усього далекого, що як раз і уособлювали в кінці XIX ст. місіонери. З літа 1898 р. і особливо після провалу реформ антимісіонерский рух все наростало і в ряді місць починало приймати організовані форми. Під гаслом «Підтримаємо Цин, знищимо іноземців!» Повстанці в різних провінціях країни руйнували християнські церкви і будинки місіонерів, переслідували прийняли християнство китайців (їх було дуже небагато), а заодно громили крамниці іноземних торговців, приміщення іноземних консульств в торгових центрах. Відкрита підтримка державами курсу на реформа розставила все на свої місця. Країна після ста днів реформ виявилася напередодні потужного народного вибуху, вибуху люті, спрямованого проти господарювали в країні іноземців, проти вторгся в Китай колоніального капіталу, проти всіх тих нових порядків, які протистояли старому, звичному, нормативного, що спирався на потужні пласти тисячоліть, на пофарбований в конфуціанські і даоської-буддійські тону цивілізаційний фундамент. Відчуваючи підтримку населення, уряд Китаю в конце1898 р. стало на більш жорсткі позиції по відношенню до іноземців, відмовляючи їм у проханні про концесії або оренди територій. Обстановка в Пекіні ставала все більш напруженою. Іноземні місії ввели в місто збройні загони для своєї охорони. У Пекіні і по всій країні поширилися чутки про майбутню розправу з іноземцями, а також листівки, в яких висміювалися європейці, особливо місіонери. Очолив антііностранное рух товариство «іхетуанів» («Загони справедливості і миру»), доктринальна основа якого сходила до даоської-буддійської віри, (за що повсталі пізніше отримали в європейській пресі найменування «боксерів» ), не кажучи вже про ритуали, амулетах, заклинаннях і т. п.
Виступи іхетуанів почалися в провінції Шаньдун ще в 1898 р
і були спрямовані проти німецьких місіонерів, солдатів і фахівців, планували трасу залізниці. Місцева влада намагалися навести порядок, але рух, незважаючи на це, всі ширилося. У 1899-1900 рр. . воно перемістилося в столичну провінцію Чжілі. Численні загони розташувалися поблизу Пекіна і Тяньцзіня. Стурбовані іноземні дипломати наполягали на ухваленні рішучих заходів проти повстанців, але медичне уряд не поспішав з цим. Обстановка тим часом ставала все більш загрозливою. В кінці травня 1900 р. на нараді посланників держав було прийнято рішення направити до Пекіна додатковий контингент військ для охорони місій. Крім того, на адресу цинського уряду були передані заяви загрозливого характеру, які 17 червня були підкріплені захопленням фортеці Дагу поблизу Тяньцзіня зведеним загоном іноземних військ, що фактично означало оголошення війни.
Циси коливалася, не знаючи, що робити. Більшість її радників схилялося до підтримки іхетуанів та використання відповідного моменту для того, щоб дати відсіч державам. Саме ця точка зору і взяла гору. Імператриця відкрила ворота Пекіна перед нхетуанямі, а також ввела в місто регулярну армію, солдати якої теж були різко налаштовані проти іноземців. II червня в Пекіні солдати вбили на вулиці радника японського посольства Сугіяма, 20 червня - німецького посланника Кеттелера. Це означало оголошення війни, що й було офіційно підтверджено імператорським указом від 21 червня (у відповідь на ультиматум держав від 19 червня). Указ офіційно санкціонував повстання іхетуанів, хоча і прагнув поставити їх дії під контроль
Подробнее - на -
ответ: (первый во Существовало три типа британских колоний:
• Северные (Новая Англия – промышленно развитая, с развитыми мануфактурами, ремесленной промышленностью, судоходством и морской торговлей)
• Среднеатлантические (территории с развитым сельским хозяйством, где в основном, выращивали пшеницу, также развивалось ремесло)
(2-ой)
• Южные (рабовладельческие колонии, где рабы работали на хлопковых, табачных, рисовых плантациях)
Жителей Великобритании и многих других жителей Европы заставляло ехать в опасное путешествие надежда о лучшем мире без абсолютизма, феодализма. Кроме того, в том же Титанике все были уверенны, как в чуде инженерного искусства. Америка была новым свободным миром, где они могли иметь права, надеяться на лучшую жизнь, более лучшую, чем в Европе.
Надеюсь я чем то
Солнечный календарь...