Объяснение:
Древний Рим очень многим обязан Гаю Юлию Цезарю. Он был, происходивший из рода патрицианской семьи политический и государственный деятель, автор многих сочинений, великий понтифик и полководец.
Свою карьеру, Цезарь начал с низших ординарных должностей, постепенно пробиваясь на высокие должности. В середине 80-х годов до н. э. его выдвигают на должность жреца Юпитера. Позже Цезарь покидает Италию и примыкает к окружению пропретора Марка Терма, который был наместником в Малой Азии. Там Гай обучался управлением имперских провинций и военному делу. Здесь ему поручают переговоры с царём Вифинии, которого Цезарь уговаривает предоставить пропретору Марку Терму часть своего флота для взятия города Митилены, которые сопротивлялись римлянам. После того, как задание было выполнено, а город покорился, Цезарь удостаивается гражданской короны- второй по важности награды в Древнем Риме.
В 78 году до н. э. Цезарь возвращается в Рим, в котором разгорается восстание италийского населения под предводительством Марка Лепида, который выступает за отмену законов бывшего диктатора Рима Луция Корнелия Суллы. Он обвиняет несколько последователей диктатора, но их защищают влиятельные судебные органы. Между 71 и 73 году, во время выборов, Цезаря избирают военным трибуном, а в 69 году его назначают квестором и отправляют в одну из провинций Дальней Испании.
Особое достижение в карьере оказала его борьба с консервативными сенаторами. И вот уже в 60 году до нашей эры, Цезарь основывает первый триумвират, то есть политический союз, в составе которого, помимо его создателя были такие политики, как Марк Лициний Красс, Гней Помпей Великий. Созданием триумвирата послужило то, что Гай хотел укрепить своё политическое положение, вступив в союз с вышеперечисленными влиятельными политическими деятелями Древнего Рима.
Началом карьеры полководца для Цезаря стал галльский проконсулат, то есть управление Цезаря галльскими провинциями, которые захватывали римляне. В 57-58 годах до н. э. он проводит ряд успешных завоеваний территорий кельтских и германских племён. В итоге успешных походов, к 50 году до н. э. под властью римлян оказываются области между Рейном, Альпами, Пиренеями, более 500 тысяч акров территории галлов, помимо этого, во время галльского проконсульства Цезаря, Риму полностью подчиняется Британия.
Но вот, во время парфянского похода погибает один из членов триумвирата Красс. В результате этого начинается борьба за власть между Гаем и Помпеем, решившим проводить самостоятельную политику, игнорируя присутствия Цезаря. К окончанию службы в Галлии, Гаю приказали возвращаться в Рим без армии. Но, побоявшись своих политических врагов, он собрал свои войска и в 49 году повёл их на Рим, бросая тем самым вызов сенату. После того, как Цезарь вернулся в Рим, начинается гражданская война. На протяжении 49 по 45 года до н. э. происходило противостояние между легионами Гая и войсками сената. В итоге побеждает Цезарь и с 45 года начинается период его диктатуры в Риме.
За период диктаторства проводится множество различных реформ. Цезарь наделяет преимущественными правами и льготами жителей провинций, пополняет сенат, проводит реформу римского календаря, создаёт дополнительные коллегии старших магистратов, снижает налоги на завоёванных территориях Галлии, Греции и Азии. Во время правления Гая, резко снижается безработица, это объясняется массовым строительством различных сооружений. В 44 году до н. э. Цезаря убивают заговорщики во время заседания сената в курии Помпея.
В целом можно сказать, деятельность Гая Юлия Цезаря принесла Риму много плюсов. К ним можно отнести централизацию власти во время его диктаторства, также им было проделано множество реформ. Цезарь расширил республику до северной Атлантики, захвалив Галлию и Британию. Отсюда можно сказать, что его по праву можно назвать великой исторической личностью, принёсшей процветание и развитие Римской республике.
Ісуса холодно приймають у Назаре́ті
6І, вийшовши звідти, Він прийшов до Своєї ба́тьківщини,[9] а за Ним ішли учні Його.
2 Як настала ж субота, Він навчати почав у синаго́зі. І багато-хто, чувши, дивуватися стали й питали: „Звідки в Нього оце? І що за мудрість, що да́на Йому? І що за чуда, що стаються руками Його?
3 Хіба ж Він не те́сля, син Маріїн, брат же Якову, і Йо́сипу, і Юді та Си́монові? А се́стри Його хіба тут не між нами?“ І вони спокуша́лися Ним.
4 А Ісус їм сказав: „Пророка нема без пошани, — хіба тільки в вітчи́зні своїй, та в родині своїй, та в домі своїм“.
5 І Він тут учинити не міг чуда жодного, тільки деяких хворих, руки поклавши на них, уздорови́в.
6 І Він дивувавсь їх невірству. І ходив Він по се́лах навкру́г та навчав.
Ісус посилає 12 апо́столів Своїх на проповідь
7 І, закликавши Дванадцятьо́х, зачав їх по двох посилати, і вла́ду їм дав над нечистими ду́хами.
8 І звелів їм нічого в дорогу не брати, крім па́лиці тільки самої: ні то́рби, ні хліба, ані мідякі́в у свій че́рес,
9 а ходити в санда́лях, „і двох убрань не носити“.
10 І промовив до них: „Коли ви де вві́йдете в дім, залиша́йтеся там, аж поки не вийдете звідти.
11 А як місто яке вас не при́йме, і не послухають вас, то, виходячи звідти, обтрусіть порох, що в вас під ногами, на сві́дчення супроти них. Поправді кажу́ вам, — легше бу́де Содо́му й Гомо́ррі дня судного, аніж місту тому́!“
12 І вийшли вони, і проповідували, щоб ка́ялися.
13 І багато виго́нили де́монів, і оливою хворих багато нама́щували — і вздоровляли.
Ув'я́знення й смерть Івана Христителя
14 І прочув про Ісуса цар І́род, — бо ім'я́ Його стало зага́льно відо́ме, — і сказав, що то Іван Христитель із мертвих воскрес, і тому тво́ряться чу́да від нього.
15 Інші впевня́ли, що Ілля Він, а знов інші казали, що пророк, або як один із пророків.
16 А Ірод, прочувши, сказав: „Іван, якому я голову стяв був, — оце він воскрес!“
17 Той бо Ірод, пославши, схопи́в був Івана, і в в'язниці закув його, через Іродія́ду, дружи́ну брата свого Пилипа, бо він одружи́вся був із нею.
18 Бо Іван казав Іродові: „Не годи́ться тобі мати за дружину жінку брата свого!“
19 А Іродія́да лю́тилась на нього, і хотіла йому смерть заподіяти, та не могла.
20 Бо Ірод боявся Івана, знавши, що він муж праведний і святий, і беріг його. І, його слухаючи, він дуже бенте́жився, але слухав його залюбки́.
21 Та настав день догі́дний, коли дня наро́дження Ірод справляв був бенке́та вельмо́жам своїм, і тисячникам, і галілейській старши́ні,
22 і коли прийшла дочка́ тієї Іродіяди, і танцювала, і сподо́балася Іродові та присутнім із ним при столі, — тоді цар промовив до дівчини: „Проси в мене, чого хочеш, — і дам я тобі!“
23 І поклявся він їй: „Чого тільки від ме́не попросиш, то дам я тобі, — хоча б і півцарства мого́!“
24 Вона ж вийшла, і спиталася матері своєї: „Чого маю просити?“ А та відказала: „Голови Івана Христителя“.
25 І зараз квапли́во вернулась вона до царя, і просила, говорячи: „Я хочу, щоб дав ти негайно мені на полу́миску голову Івана Христителя!“
26 І засмутився цар, але через клятву й з-за тих, що з ним були́ при столі́, не схотів їй відмовити.
27 І цар зараз послав вояка́, і звелів прине́сти Іванову голову.
28 І пішов він, і стяв у в'язниці Івана, і приніс його го́лову на полу́мискові, і дівчаті віддав, а дівча віддало́ її своїй матері.
29 А коли його учні зачули, то прийшли, і взяли його тіло, і до гро́бу поклали його.
Чудо нагодува́ння п'яти тисяч наро́ду
30 І посхо́дилися до Ісуса апо́столи, і розповіли́ Йому все, — як багато зробили вони, і як багато навчили.
31 І сказав Він до них: „Ідіть осібно самі до безлю́дного місця, та трохи спочиньте“. Бо багато народу прихо́дило та відбувало, аж навіть не мали коли й поживитись.
32 І відпливли́ вони чо́вном окремо до місця безлю́дного.
33 І побачили їх, коли пли́нули, і багато-хто їх розпізнали. І пі́шки побігли туди з усіх міст, та й їх ви́передили.
34 І, як вийшов Ісус, Він побачив багато наро́ду, — і зми́лувався над ними, бо були, „немов вівці, що не мають пастуха“. І зачав їх багато навчати.
35 І, як минуло вже ча́су доволі, підійшли Його учні до Нього та й кажуть: „Це місце безлю́дне, а година вже пізня.
36 Відпусти їх, — нехай пі́дуть в оса́ди та се́ла близькі́, і куплять собі чого їсти“.
37 А Він відповів і сказав їм: „Дайте їсти їм ви́“. Вони ж відказали Йому: „Чи ми маємо піти та хліба купити на двісті дина́ріїв, і дати їм їсти?“
38 А Він їх запитав: „Скільки маєте хліба? Ідіть, побачте!“ І розізнавши, сказали: „П'ять хлібі́в та дві рибі“.
39 І звелів їм усіх на зеленій траві посадити один біля о́дного.
40 І розсілись рядами вони, по сто та по п'ятдеся́т.
Созыв Уложенной комиссии — одно из самых известных действий Екатерины Великой в области международной политики. Конечно, созванная по ее инициативе, комиссия стала важной вехой развития законотворческой деятельности, несмотря на неудачу самого этого предприятия.
Прежде, чем разбираться с деятельностью Уложенной комиссии, необходимо рассказать о причинах ее созыва, коих было несколько.