Осман, син і спадкоємець Ертогрула (1288–1326), в боротьбі з безсилою Візантією приєднував до своїх володінь область за областю, але, незважаючи на зростаючу могутність, визнавав свою залежність від Коньї. У 1299 р., після смерті Алаеддіна, він прийняв титул «султан» і відмовився від визнання влади його спадкоємців. За його іменем турки стали називатися османськими турками або османами. Влада їх над Малою Азією розповсюджувалася та зміцнювалася, і султани Коньї не змогли перешкодити цьому. Поштовхом до масової тюркізіції стало те що протягом XI–XII ст. в Анатолію переселилися від 0,5 до 1,1 млн тюркських кочовиків.
Это была Испания, мощь которой возросла за счет того, что Испания первой сформировала обширную систему колоний в Новом Свете и приумножила свое богатство за счет отнятого у американских индейских народов золота и серебра. Испании противостояли Англия, Франция и Голландия, которые также стремились к созданию своих колониальных империй. Столкновения флотов Испании и этих стран происходили в морях вокруг Европы (гибель Непобедимой армады), а в колониальных морях, например, Карибском, Англия, Франция и Голландия нанимали пиратов (каперов, корсаров) для того, чтобы они грабили и топили испанские корабли. Это и привело к знаменитой романтической эпохе "пиратов Карибского моря".
Превращение крестьян в полных собственников земли