Жінки пізно починають робити кар'єру. Досить часто лише після десяти років професійної діяльності вони насмілюються зайняти більш високе становище. Більшість жінок досить пасивні. Замість того, щоб здійснювати самостійні спроби, вони дозволяють подіям йти послідовно. Жінки-керівники зазначають, що визначальним фактором професійного успіху є їх самореалізація. В результаті вони перестають цікавиться більш істотними речами у своєму оточенні, наприклад, такими як неформальна система відносин.
Це підтверджують і останні дослідження американських соціологів щодо мотивацій чоловіків та жінок в трудових колективах [9, с. .65]. Для цього вони виділили три різних мотивації:
1- конкурентність - орієнтація на докладання всіх зусиль для досягнення успіху;
2- орієнтація на успіх - бажання виграти і уникнути невдачі;
3- орієнтація на мету — прагнення до реалізації особистісних цілей.
Провівши опитування, вчені отримали такі відмінності між чоловіками та жінками.
1 - у чоловіків порівняно з жінками вищий рівень орієнтації на успіх і прагнення до конкуренції, в той час яку жінок вищий рівень орієнтації на досягнення особистісних цілей.
2- чоловіки більше проявляють активність та досвід в колективних видах роботи.
Виходячи з сказаного, можна зробити висновок, що чоловіки більш схильні до соціальних порівнянь та орієнтовані на успіх, в той час як жінки більш зацікавлені в особистісному самовдосконаленні .
Ще одна типова різниця між чоловіками та жінками належить до поняття "особистісна стратегія". Чоловіки визначають її як досягнення поставленої мети. Коли перед ними стоїть нове завдання, вони постійно задаються питанням: "Що мені це дасть в майбутньому?" Цей розрахунок на перспективу відсутній у роздумах жінок. Вони думають лише про те, як можна краще вирішити проблему наданий момент, не враховуючи як ця проблема дасть про себе знати в майбутньому. Жінки часто зазначають, що робота дозволяє їм проявляти творчість, ініціативу, викликає поважне відношення зі сторони знайомих, друзів і близьких.
Рівноправне положення жінок в суспільстві істотно змінює традиційні уявлення про такі риси, як жіночність та мужність. Жінці-лідеру тепер більше притаманні моделі поведінки, які раніше закріплялись за чоловіками, наприклад: незалежність, здатність приймати самостійні рішення і відстоювати свою думку. Сучасний образ життя вимагає поєднання різних стилів керівництва. Сучасну жінку-лідера відрізняє, передусім, глибоке усвідомлення необхідності рівних прав з чоловіками і здатність до участі у всіх сферах суспільства. Іншою важливою рисою є визнання необхідності поєднання різних соціальних ролей — лише активної учасниці трудового і суспільного життя, але й господині дому, матері. Жінки вибирають різні варіанти поєднання цих ролей. Конкретний вибір життєвого шляху жінка робить сама відповідно зі своїми особистісними якостями, смаками, вподобаннями, обставинами життя, проте можливість такого вибору залежить від того, яку економічну і моральну підтримку нададуть їй держава і суспільство на кожному з обраних нею шляхів. СКОПИРОВАЛА С ЛЕВОГО САЙТА, ХЗ ПОДОЙДЁТ ЛИ)
Государство строилось по военному принципу, было разделено на левое, центральное и правое крылья.китайцы называли правителя гуннов шаньюй. вторыми лицами государства после шаньюя были «туменбасы» - темники.туменбасы являлись сыновьями правителя или его близкими родственниками.туменбасы возглавляли 24 рода.все 24 темника подчинялись лично шаньюю.у каждого темника имелось по 10 000 всадников.темник назначал тысячников, сотников, десятников.каждому из них определял территорию с кочующим населением.каждый мужчина должен был иметь при себе оружие - лук со стрелами, саблю и копье.три раза в год все вожди, военачальники собирались у шаньюя для «принесения жертв предкам, небу, земле, духам людей и небесным духам».
Xviii век в российской стал довольно сложным и противоречивым периодом. в первую половину столетия продолжал господствовать крепостнический строй. даже довольно крупные реформаторские изменения в страны не только не ослабили, но, напротив, ужесточили крепостничество. однако значительный рост производительных сил, формирование крупных промышленных предприятий и другие факторы в ходе реформ петра i создали условия для принципиально новых процессов в страны. действительно, xviii в. стал веком модернизации россии. начиная с эпохи петра великого страна вступила на путь перехода от традиционного аграрного общества к индустриальному. модернизация затронула все сферы общественной жизни: политику и , общественную жизнь и идеологию, право и культуру; активизировалось и вмешательство государства в . в сам же этот реформаторский век россия вошла из всё больше отстававшего в и политическом отношении, «бунташного» xvii столетия. в конце xvii — начале xviii вв. страны не обладала хозяйственными достижениями ведущих западных стран. промышленное производство отставало. немногочисленные российские мануфактуры в подавляющем большинстве использовали крепостной труд. феодальные отношения душили развитие сельского хозяйства и торговли. существенно тормозило развитие страны отсутствие выхода к морю — имеющийся торговый путь через белое море был довольно долгим и замерзающим на длительное время; контроль же на установила швеция. для достойного выхода из унизительного состояния военной, и культурной отсталости россии необходимы были серьезные и политические и реформы: укрепить государственную власть и реорганизовать государственное с учетом опыта европейских стран, сформировать мощную регулярную армию и флот, обеспечить прорыв в развитии мануфактурного производства, войти в систему мирового рынка и т.д.
Жінки пізно починають робити кар'єру. Досить часто лише після десяти років професійної діяльності вони насмілюються зайняти більш високе становище. Більшість жінок досить пасивні. Замість того, щоб здійснювати самостійні спроби, вони дозволяють подіям йти послідовно. Жінки-керівники зазначають, що визначальним фактором професійного успіху є їх самореалізація. В результаті вони перестають цікавиться більш істотними речами у своєму оточенні, наприклад, такими як неформальна система відносин.
Це підтверджують і останні дослідження американських соціологів щодо мотивацій чоловіків та жінок в трудових колективах [9, с. .65]. Для цього вони виділили три різних мотивації:
1- конкурентність - орієнтація на докладання всіх зусиль для досягнення успіху;
2- орієнтація на успіх - бажання виграти і уникнути невдачі;
3- орієнтація на мету — прагнення до реалізації особистісних цілей.
Провівши опитування, вчені отримали такі відмінності між чоловіками та жінками.
1 - у чоловіків порівняно з жінками вищий рівень орієнтації на успіх і прагнення до конкуренції, в той час яку жінок вищий рівень орієнтації на досягнення особистісних цілей.
2- чоловіки більше проявляють активність та досвід в колективних видах роботи.
Виходячи з сказаного, можна зробити висновок, що чоловіки більш схильні до соціальних порівнянь та орієнтовані на успіх, в той час як жінки більш зацікавлені в особистісному самовдосконаленні .
Ще одна типова різниця між чоловіками та жінками належить до поняття "особистісна стратегія". Чоловіки визначають її як досягнення поставленої мети. Коли перед ними стоїть нове завдання, вони постійно задаються питанням: "Що мені це дасть в майбутньому?" Цей розрахунок на перспективу відсутній у роздумах жінок. Вони думають лише про те, як можна краще вирішити проблему наданий момент, не враховуючи як ця проблема дасть про себе знати в майбутньому. Жінки часто зазначають, що робота дозволяє їм проявляти творчість, ініціативу, викликає поважне відношення зі сторони знайомих, друзів і близьких.
Рівноправне положення жінок в суспільстві істотно змінює традиційні уявлення про такі риси, як жіночність та мужність. Жінці-лідеру тепер більше притаманні моделі поведінки, які раніше закріплялись за чоловіками, наприклад: незалежність, здатність приймати самостійні рішення і відстоювати свою думку. Сучасний образ життя вимагає поєднання різних стилів керівництва. Сучасну жінку-лідера відрізняє, передусім, глибоке усвідомлення необхідності рівних прав з чоловіками і здатність до участі у всіх сферах суспільства. Іншою важливою рисою є визнання необхідності поєднання різних соціальних ролей — лише активної учасниці трудового і суспільного життя, але й господині дому, матері. Жінки вибирають різні варіанти поєднання цих ролей. Конкретний вибір життєвого шляху жінка робить сама відповідно зі своїми особистісними якостями, смаками, вподобаннями, обставинами життя, проте можливість такого вибору залежить від того, яку економічну і моральну підтримку нададуть їй держава і суспільство на кожному з обраних нею шляхів. СКОПИРОВАЛА С ЛЕВОГО САЙТА, ХЗ ПОДОЙДЁТ ЛИ)