1. Особливості українського національного відродження на західноукраїнських землях
Протягом першої половини ХІХ ст. на західноукраїнських землях, як і в Наддніпрянщині, розгортався український національний рух. Умови, в яких відбувалося українське націотворення на західноукраїнських землях, були набагато складнішими, ніж на Лівобережжі, де зростанню національної свідомості сприяла пам’ять про Гетьманську державу.
За час тривалого перебування у складі різних держав західні українці, або, як вони називали себе протягом ХІХ ст., русини, фактично втратили власну національну еліту, і переважну більшість їх складало селянство. Єдиною суспільною верствою, спроможною відіграти роль духовних лідерів народу у Східній Галичині та Закарпатті, було греко-католицьке духовенство.
На західноукраїнських землях, на відміну від Наддніпрянщини, українці, крім імперської влади, потерпали від утисків поляків, румунів та угорців, які вели перед у різних регіонах. Відносини владних структур імперії та українського національного руху були досить своєрідними. Імператорські реформи наприкінці XVIII ст. мали вислідом деяке покращання становища українського населення. Відтак Габсбурги могли розраховувати на підтримку українців, коли тут розгорталися польські та угорські національні рухи. Водночас імперська влада тлумила український національний рух, не бажала його посилення і розглядала лише як засіб ослаблення інших рухів.
Важливе значення для західноукраїнського відродження мали культурні впливи у Наддніпрянщині. Галицьким русинам було би дуже важко вистояти в боротьбі за свої національні права без до зі сходу – поезій Т.Шевченка, досягнень з історії, мовознавства, етнографії українського народу.
Процес українського національно-культурного відродження зародився наприкінці XVIII ст. в Закарпатті. Закарпатські вчені-просвітники першими розпочали пізнавати історію, мову та культуру народу, замислилися над своїм історичним походженням. У перших десятиліттях ХІХ ст. ідеї українського відродження набули поширення серед галицьких русинів. У Північній Буковині українське національне відродження розпочалося лише у другій половині ХІХ ст.
Спочатку український рух розвивався досить повільно але в роки революційних подій 1848–1849 рр. в Австрійській імперії, західноукраїнські землі стали випереджати Наддніпрянщину за темпами розвитку українського національного руху. Спричиняли це, передовсім, несприятливі умови та утиски українства в Наддніпрянщині російською владою. Проте сам факт переходу першості зі сходу на захід українських земель мав важливе історичне значення. Він став свідченням того, що одним із здобутків українського руху стало розуміння того, що український народ, розмежований імперськими кордонами, має спільне минуле і майбутнє.
На початку 19 століття розпочинається національне відродження в західноукраїнських землях. Створюється угрупування «Руський трійця» .Метрю було прославлення укр мови . Проте це було дуже важко. Головою був шашекевич. Вона включав також в себе головацьуого і вагилевича . Вони написали збірку «зоря» . А через деякий час «русалку дністорву». Проте забороняли її . Тому до тепер залишаються русизми в Україні .
В СССР "ведущей и направляющей силой" была коммунистическая партия. Со времен революции и Гражданской войны СССР окружали капиталистические страны.Необходимо было иметь бое и хорошо вооруженную армию.Отсюда необходимость сильной оборонной промышленности. Но это не только про СССР.Россия во все времена была привлекательным объектом для завоевания.Сильная оборонка нужна и сегодня и будет нужна всегда.И так для любой страны, которая хочет жить независимо. Что касается СССР, то он проводил активную внешнюю политику.И защищал свои экономические интересы в мире,как и любая страна.Еще СССР продвигал коммунистическую идеологию и оружием тем странам,которые её принимали.
В городе Москве жил да был один купец ,был он знатным и богатым .Звали его Артем Иванович ,только вот злой он был и совсем дружбы не ценил!Один раз поехал он на ярмарку,что под Новгородом располагалась и встретил там своего друга Гаврила,только вот друг его крестьянином был.Вот ходят друзья пол ярмарке ,а ярмарка богатая там и ковры турецкие и пряники тульские ,чего там только нет,все что душе пожелаешь.Подходит к нему другой знатный барин и говорит:"Не стыдно ли тебе,Артем Иванович ,ходить с крепостным ,али барину почину с бедняками общаться?" .Подумал Артем Иванович и говорит:"И правда дело говорит барин,что мне богатому дворянину с каким то холопом общаться!" Подходит он к Гаврилу и как отвесит ему подзатыльник и говорит :"Что Гаврилка ,ты меня с собой на одно место не ставь ,я барин ,а ты кто ,а ты холоп ,так что отведу я тебя к хозяину и пускай он тебя накажет да как следует,чтоб не повадно было тебе с барином общаться!" Бедный Гаврилка слушал это и слезами обливался ,а делать нечего ,купца слушать надо! много лет после того случая и не разу купец друзей предавал ,и старый он уже был и ни кого с ним рядом не было ,так и помер в одиночестве А на самом деле купец понять не мог,что счастье не в деньгах ,а в настоящих и преданных друзьях!
Объяснение:
1. Особливості українського національного відродження на західноукраїнських землях
Протягом першої половини ХІХ ст. на західноукраїнських землях, як і в Наддніпрянщині, розгортався український національний рух. Умови, в яких відбувалося українське націотворення на західноукраїнських землях, були набагато складнішими, ніж на Лівобережжі, де зростанню національної свідомості сприяла пам’ять про Гетьманську державу.
За час тривалого перебування у складі різних держав західні українці, або, як вони називали себе протягом ХІХ ст., русини, фактично втратили власну національну еліту, і переважну більшість їх складало селянство. Єдиною суспільною верствою, спроможною відіграти роль духовних лідерів народу у Східній Галичині та Закарпатті, було греко-католицьке духовенство.
На західноукраїнських землях, на відміну від Наддніпрянщини, українці, крім імперської влади, потерпали від утисків поляків, румунів та угорців, які вели перед у різних регіонах. Відносини владних структур імперії та українського національного руху були досить своєрідними. Імператорські реформи наприкінці XVIII ст. мали вислідом деяке покращання становища українського населення. Відтак Габсбурги могли розраховувати на підтримку українців, коли тут розгорталися польські та угорські національні рухи. Водночас імперська влада тлумила український національний рух, не бажала його посилення і розглядала лише як засіб ослаблення інших рухів.
Важливе значення для західноукраїнського відродження мали культурні впливи у Наддніпрянщині. Галицьким русинам було би дуже важко вистояти в боротьбі за свої національні права без до зі сходу – поезій Т.Шевченка, досягнень з історії, мовознавства, етнографії українського народу.
Процес українського національно-культурного відродження зародився наприкінці XVIII ст. в Закарпатті. Закарпатські вчені-просвітники першими розпочали пізнавати історію, мову та культуру народу, замислилися над своїм історичним походженням. У перших десятиліттях ХІХ ст. ідеї українського відродження набули поширення серед галицьких русинів. У Північній Буковині українське національне відродження розпочалося лише у другій половині ХІХ ст.
Спочатку український рух розвивався досить повільно але в роки революційних подій 1848–1849 рр. в Австрійській імперії, західноукраїнські землі стали випереджати Наддніпрянщину за темпами розвитку українського національного руху. Спричиняли це, передовсім, несприятливі умови та утиски українства в Наддніпрянщині російською владою. Проте сам факт переходу першості зі сходу на захід українських земель мав важливе історичне значення. Він став свідченням того, що одним із здобутків українського руху стало розуміння того, що український народ, розмежований імперськими кордонами, має спільне минуле і майбутнє.