Інноваційний потенціал України поки залишається об'єктивно високим, особливо якщо мати на увазі такі важливі показники, як генерація нових ідей і нових технологій. У світових дослідницьких центрах працює багато фахівців з України, і це красномовний аргумент. Аби не втратити шанс залишатися інноваційною державою, Україні необхідно будувати міцні партнерські стосунки з Китаєм, країною, яка рухається вперед і пропонує свою підтримку на шляху інноваційного розвитку. Та чи достатньо ми знаємо про сучасний Китай? Попри безліч різноманітних публікацій щодо Піднебесної, щоправда, здебільшого базованих на західних, а то й російських джерелах, наше уявлення про сучасний Китай є далеким від реалій сьогодення.
Проте, як і в стародавні часи, Піднебесна продовжує дивувати своїми науковими дослідженнями і дарувати світові інноваційні винаходи. Пригадаємо, як винайдені китайцями у Середні віки папір, друкарство, порох і компас сприяли тому, що далекі подорожі стали можливими, що посприяло географічним відкриттям, а багато напрямків культури і мистецтв стали надбанням людства.
Крім згаданих чотирьох великих винаходів стародавнього Китаю, китайці подарували нашій цивілізації чимало інших корисних речей: шовк, фарфор, паперові гроші, арбалет, військові мистецтва «ушу», оздоровчу гімнастику цигун, газовий балон, пароварку, палички для їжі, виделку, локшину, чай, соєвий сир доуфу. Завдячуючи Піднебесній, людство отримало барабан, дзвін, скрипку ерху, гонг, повітряного змія, різнокольорові феєрверки, лак, зубну щітку із щетини, туалетний папір, а також настільну гру го, китайський гороскоп і гральні карти. У стародавніх китайських казках та легендах є надзвичайні сюжети і фантастичні тварини, небесні жителі й примари, дракони і лисиці-чаклуни. Через цих казкових героїв з глибини століть до наших днів дійшла традиційна китайська мудрість. Як і в казках, у творах китайських філософів завжди йдеться про людей і про людяність. Там і є коріння філософії сучасного китайського буття. Звідти китайці черпають душевну гармонію і вміння залишитися спокійним за будь-яких обставин. Це та основа, яка дозволяє Китаю в повній мірі розкривати творчий хист у сьогоденні.
Объяснение:
Объяснение:
Поме́щик, Поме́щица — владелец или владелица поместья в России в конце XV — начале XX века.
У В. И. Даля, в словаре: «Поме́щик, помещица, дворянин, владеющий поместьем, вотчинник; прежде владелец крестьян, ныне владелец населенного именья, жилой земли»[1].
История:Первоначально (в XVI—XVIII веках) так называли владельца имения, которое предоставлялось служилому человеку (дворянину) по обязательствам службы — военной (в основном) или государственной — на срок службы или пожизненно, в рамках поместной системы. Этим временным и договорным характером владения помещик отличался от вотчинника, владевшего землёй по наследственному праву.