Александр Невский был первым из великих князей русских, который вместо сопротивления татарам пошел на прямое сотрудничество с ними. Он начал действовать в союзе с татарами против других князей.Причины: 1) Мощь Орды намного превосходила силы раздробленной Руси, сопротивление было бесперспективным. 2) Несмотря на тяжелые последствия ордынского нашествия, Орда не претендовала на захват русских земель, уничтожение русской государственности и не преследовала православную веру. Зато надвигавшиеся с Запада немецкие феодалы на все это претендовали. Поэтому Александр счел западную угрозу более опасной, чем восточную и предпочел дружбу с Ордой. чтобы иметь в ней союзника в борьбе против католической Европы. 3) Война с Ордой могла привести к полному уничтожению русского народа. Последствия:1) Укрепление политических позиций Северо-Восточной Руси;2) Становление великокняжеской династии из потомков Александра; 3) Более льготные условия зависимости от Орды, чем у других завоеванных территорий; 4) Ликвидация угрозы западной экспансии;5) Сохранение государственности и православной веры.
Осадники (осадництво) —політика планомірного заселення українських земель військовими та цивільними колоністами, здійснювана урядом Польщі 1920-х рр. Політика полонізації (зокрема зміна назви Східної Галичини на Малопольшу, закриття українських шкіл). - Протягом 1921- 1925 рр. у Львові діяв Тасмпий український університет-український нелегальний вищий навчальний заклад, що діяв в умовах польської окупації.
— Політика «тацифікації»-1930 р. Автор «пацифікації» - польський міністр внутрішніх справ Б. Перацький був вбитий ОУН. ОИ Пацифікація («умиротворення українського народу»)-офіційна назва масових репресій польської влади щодо українського населення Галичини, проведених урядом Польщі восени 1930 р. як реакція на дії українських терористів ОУН.
- Створення на Волині двомовних польсько-українських шкіл, які під час «пацифікації» були ліквідовані. - Західноукраїнські землі, що входили до складу Польщі, поляки називали «Східні креси».
- Значну роль у житті західноукраїнського суспільства відігравала греко-католицька церква на чолі з митрополитом А. Шептицьким, який боровся проти пацифікації, одночасно підтримуючи політику «нормалізації» польсько-українських відносин.
Формальним приводом для пацифікації стали численні протипольські акції, що відбувалися в краї влітку та восени 1930 року. За офіційною інформацією польської сторони тоді було спалено 62 житлові будинки, 87 стодол, 78 господарських будинки та 112 скирт збіжжя, що належали полякам.