У першій половині XIX ст. в Наддніпрянщині в поміщицьких маєтках за тогочасною модою з’являлося чимало театрів, де грали актори-кріпаки. Серед найвідоміших були кріпацькі театри в селі Кибинці на Полтавщині в маєтку Д. Трощинського та селі Качанівка на Чернігівщині в поміщика Г. Тарновського. До його маєтку на театральні вистави приїздили М. Гоголь, М. Маркевич, М. Максимович та інші. Потім поява аматорських театрів. Гуртки акторів-аматорів існували в гімназіях та вищих навчальних закладах. Відомі аматорські трупи працювали в Полтаві, Харкові, Ніжині, Кременчуці та інших містах. Одночасно зі становленням професійного театру з’являлися нові українські актори. На думку більшості сучасників, найкращими з них були Михайло Щепкін та Карпо Соленик.
Объяснение:
Английский парламент и генеральные штаты Франции появились примерно в одно и то же время, в конце 1290-х - начало 1300 годов. Основная общая черта - палатность устройства. Схематично штаты делились на три палаты по сословиям. В высшей первой палате заседали представители церкви, во второй - дворяне, в третьей - представители городов. Парламент же состоял из двух палат, верхней и нижней. В верхней по личному приглашению короля заседали архиепископы, епископы, бароны, аббаты. Основная власть была у них. Нижнюю палату представляли средние и мелкие феодалы, несколько представителей городов. Количество палат - основное организационное отличие. Кроме этого в отличие от генеральных штатов, парламент имел большое влияние, имел четкие организационные моменты, регламент, порядок созыва, правила. Генеральные штаты же нерегулярно созывались, их решения ни к чему не обязывали королевскую семью