На загальносвітовий процес залучення жінок у політику вплинув феміністський рух «який ставив завдання домогтися надання жінкам виборчих прав». У результаті основним мотивом жіночого лідерства виявляється прагнення пробитися до політики. Це не дивно, оскільки політика тривалий час залишалася долею чоловіків. Адже у чоловічому світі основною цінністю була влада, тому прагнення пробитися до неї було одним з основних у русі за рівноправність чоловіків і жінок. Прорив жінок у політику був наслідком не тільки руху за рівноправність, але він обумовлений і «глибинними структурними змінами у соціумі та, насамперед, — значним збільшенням частки жіночої праці у суспільному виробництві». У трудову діяльність жінки втягнені були вдало, але це потягнуло за собою появу нових проблем: неоднакова з чоловіками оплата за рівноцінну працю, проблема «подвійної зайнятості», а отже, спроб вивільнитися з однієї зі сфер задіяності жінки (або родина, або кар'єра). У галузі політики це виявилося у більшій активності жінок у низових партійних організаціях.
Особливість місії проявилася в тому, що Тетчер змогла відчути необхідність зміни моделі попереднього розвитку Великої Британії. У поєднанні з її інтуїцією, вмінням орієнтуватися в ситуації — ці практичні навички дали світові феномен тетчеризму.
Загальновідома важливість психологічного фактора у формуванні стилю політичного лідерства, вплив якого взагалі багато в чому базується саме на цьому аспекті. Якщо говорити про особистісні характеристики Тетчер, то, як відомо, за нею закріпився титул «залізної леді».
Самій їй більше подобалося називати себе «політиком переконання», що ґрунтувалося на тому, що у своїй політиці вона, зазвичай, керувалася обставинами, але при цьому послідовно дотримувалась «генерального» неоліберального підходу. Взагалі їй притаманна цілеспрямованість, твердість. Опитування суспільної думки показували, що її поважали як політика, але не любили; британців дратували деякі її вчинки тільки через те, що вона була жінкою, чоловіку вони легше б пробачили це. Як приклад можна навести вирішення силовими методами Фолклендської кризи, чи її стиль ведення засідань кабінету міністрів, де вона звичайно брала ініціативу на себе. Якщо їй треба було домогтися проведення якого-небудь рішення без особливих ускладнень, вона викладала на самому початку свої позиції, чим забезпечувала потрібний результат. Багато говорили про авторитарний стиль її керування партією (хоча і до того прем'єр у консерваторів відігравав авторитарну роль) і країною. Це може підтвердити приклад її відносин із кабінетом міністрів, де вона тримала тільки тих, хто був їй потрібний у даний момент і часто усувала міністрів навіть без пояснення причин, результатом чого з'явилася найбільша кількість перестановок у кабінеті, який вона очолювала. У своїх промовах та інтерв'ю вона знову ж займала наступальну позицію. При цьому їй не можна відмовити у таких притаманних жінкам характеристиках, як гнучкість, інтуїція; часто кажуть, вона інстинктивно відчувала розвиток ситуації. Те, що вона жінка, автоматично працювало на неї, чим вона вміла користуватись. Попри те, що Тетчер віддавала перевагу, щоб у ній бачили не жінку, а політика, вигідною була хоча б та обставина, що міністри — чоловіки, а прем'єр — жінка. Кожен британець вважається джентльменом, якому складно сперечатися із жінкою, тим більше привселюдно.
Маргарет Тетчер як політичного лідера наділяють характеристиками мужності, твердості, цілеспрямованості тощо. У той час, як для жіночого стилю загалом властиві м'якість, поступливість, уміння йти на компроміси, пошук найбільш прийнятної для всіх лінії поводження у політиці. Причиною даного протиріччя є, очевидно те, що Тетчер часто доводилось бути першою: перша жінка — голова консервативної асоціації студентів в Оксфорді, перша жінка — міністр тіньового кабінету консервативної партії, лідер опозиції, прем'єр-міністр. І хоча зараз жінка в політиці вже не рідкість, як і жінка — лідер, прем'єр-міністр, усе-таки це ще не повсякденне явище. Жінки своєю більшістю значно активніші у низових партійних організаціях; якщо ж жінка пробивається до вершин політики, зазвичай вона змушена виявляти удвічі більшу активність, рішучість і цілеспрямованість, ніж чоловік, щоб довести свою компетенцію у цій сфері. Виявившись на такому рівні влади, вона не тільки починає діяти відповідно до чоловічого стандарту поводження, а характеристики твердості, десь навіть жорстокості стають для неї більш прийнятними, їй властивими. Хоча останнім часом гається визначена тенденція до пом'якшення жіночого стилю політичного лідерства у зв'язку з тим, що жінці стало легше стати до політики.
Подробнее - на -
Объяснение:
«Внешняя политика Советского государства в 1936—1939 гг ослаблению международной напряжённости». В указанный период развития международных отношений наблюдалась довольно неоднозначная политическая обстановка: после прихода к власти нацистов в Германии в 1933 году, в Европе стал образовываться союз государств со схожей государственной идеологией - в частности в Италии, Португалии, Румынии и Испании. Были также и государства, сочувствовавшие нацистским режимам в этих странах, в частности Венгрия, Турция и милитаристская Япония. 1. Советский Союз, с одной стороны, не обострял своих отношений с этими странами, придерживаясь в целом нейтральной позиции. Несмотря на явную антисоветскую направленность идеологии нацизма, СССР избегал прямых столкновений с Германией, а в 1939 году заключил с нацистами пакт Молотова-Риббентроппа (по фамилиям представлявших страны глав МИД), который по факту оттянул начало войны СССР с Германией на 2 года. 2. Однако, с другой стороны, СССР не упускал возможность поддержки зарубежных социалистических и других левых политических движений в странах Европы, что, в принципе, исходило из основ большевистской идеологии и политики "экспорта революции". Так, в 1936 году в Испании после победы пришедших к власти социалистов-республиканцев началась гражданская война, где восставших против социалистов в Марокко (тогда испанская колония) военных поддержали диктаторы Италии Муссолини, Португалии Саласар и Германии А. Гитлер. Никто в мире не поддержал правительство республиканцев, учитывая их социалистическую направленность и опасаясь рас социализма в своих странах. Республиканцев в Испании поддерживал только СССР, направивший в Испанию оружие, деньги, а также военных специалистов. В результате гражданская война в Испании затянулась на 3 года (1936-39гг.), были разрушены многие испанские города, погибло около полумиллиона испанцев. В итоге к власти в Испании пришел режим генерала Франсиско Франко, подавивший в крови социалистов и других левых. С точки зрения сомнительности успешности миротворческой политики СССР можно рассматривать и тот же пакт Молотова-Риббентропа, который на деле вводу советских войск в соседние Польшу и прибалтийские страны, а также дал немцам необходимое время и ресурсы для наращивания военного превосходства над тем же СССР, из-за чего в первые годы войны погибли миллионы советских людей.
Объяснение:
Социально-экономическое и политическое положение Казахстана в XVIII — первой половине XIX вв.
Процесс присоединения Казахстана к России растянулся почти на полтора столетия. В нем прослеживается три этапа: первый— с 90-х гг. XV века до конца XVI века, когда в основе политики российских царей по отношению к восточным соседям, в частности к казахским ханствам, было стремление установить военно-политические связи. Второй — с начала XVII века до 30-х гг. XVIII века, когда определилась тенденция колониальной политики, упрочения своих захватнических позиций путем построения укрепленных линий, крепостей, форпостов, переселения русского казачества, захвата плодородных земель казахов. Третий — с 30-х гг. XVIII века до 60-х гг. XIX века, когда завершился процесс колонизации казахских земель и полное присоединение территории Казахстана к России.
Массовая экспроприация казахских земель проводилась под лозунгом «благодеяния», якобы в целях организации «школ» и «рассадников» земледельческой культуры для казахов. На самом деле царская администрация, этими вопросами не занималась, беспощадно эксплуатируя трудящиеся массы. Царизм в то же время поддерживал байство, не без основания рассчитывая на его в борьбе с революционным движением. Царское правительство ограждало интересы баев, представляя им земли по повышенным нормам, закрепляя за ними земли в собственность. И, действительно, баи были надежным оплотом самодержавия, верой и правдой служили царю, беспощадно грабили народ.
Одним из результатов присоединения Казахстана к России и крестьянского переселения явилось развитие оседлости среди казахов. Не все слои казахского населения стремились к оседлости. Первыми были вынуждены осесть и заняться земледелием аульные бедняки, становившиеся джатаками. Таким образом, оседание выступает как противоречивое явление. Прогрессивное в своей основе, оно было следствием разорения большей части кочевников, переходящих на оседлость в результате проникновения капитализма, и политики царизма по изъятию земель у коренного населения.
Присоединение Казахстана к России и проникновение капиталистических отношений, рост торговли содействовали развитию товарного производства в ауле. Несмотря на то, что в казахских хозяйствах часть скота, продуктов скотоводства и земледелия реализовалась на рынке, в этих хозяйствах товарное производство еще не стало господствующим.
Экономическая специализация аула на товарной основе создавала лишь некоторые предпосылки для капитализма. Под влиянием проникновения капиталистических отношений в, Казахстане происходят серьезные сдвиги. Растут производительные силы, развиваются земледелие, скотоводство, увеличивается население, появляются новые крупные населенные пункты, растут старые города. Однако все эти новые явления в жизни края сдерживались и искажались колониальной политикой царизма.
Национально освободительное движение казахского общества в начале 19 века
1 этап 1836-1 полуг 1837 г - формирование повстанческих отрядов. Неудачные попытки И.Тайманова привлечь хана для защиты от произвола чиновников
2 этап 2 полуг 1837 - вооружённое нападение и разгром восставшими аула Караул Ходжи.Угон скота у отде-льных феодалов.Угроза разгрома ханской ставки повстанцами
3 этап 1 полуг 1838 г.- попытка И.Тайманова поднять казахов младшего жуза на борьбу с царизмом. Перерастание антифеодального восстание против царской России.
Июль 1838 - поражение отряда И.Тайманова в бою с царскими войсками у реки Ак- Булак. Гибель Исатая. М. Утемисов был убит в 1846 г.