1) 1.Михаил Федорович Романов, 17 век.
2.Предложение: “Устраивала бояр…”, что подтверждается тем, что царь не был связанным ни с кем, не успел ни в чем проявить себя.
2) 17 век , царствование Лжедмитрия 1 – Григория Отрепьева .
Предложение: “Но сколько бы …”, это подтверждается тем, что Дума прочно управляла государством и навязывала Лжедмитрию свою волю.
3) Михаил Федорович Романов, Смутное время - в стране была ослаблена центральная власть, в стране в были разруха, голод, проводилась политика закрепощения крестьян, во время этого периода бояре попытались стать главной силой в стране, было широко распространено самозванство, когда на престол хотели взойти самозванцы,русские люди сражались друг с другом, а в Россию еще и происходило вторжение иностранных государств. С воцарением Михаила Романова Смутное время было закончено и восстановилась государственность в России.
Оценочное суждение: “ Обстоятельства прихода его к власти были значительно сложнее“, подтверждение в словах, что страна была в кольце врагов, ее раздирали распри, у этого царя были соперники.
Афіни і Спарта – це два антиподи, які часто протиставляються один одному в літературі і мистецтві. Однак при уважному вивченні можна знайти і безліч схожих рис між ними. Ретельний аналіз даних державних утворень минулого до нам краще зрозуміти, яка форма існування є більш стійкою і життєздатною.
Афіни – це столиця Стародавньої Греції та місто-держава, яка почала існування в 15 столітті до нашої ери. Саме звідси почала свою історію сучасна європейська культура. Афіни неодноразово переходили зі складу одних імперій і держав до складу інших, найбільш драматичним стало захоплення цієї території Османської імперією, що сталося в 1458 році.
На цей час Афіни є столицею Греції, яка входить до Європейського Союзу.
Спарта – це держава, яка існувала в стародавні часи на території сучасної Греції. Офіційна назва даного утворення – Лакедемон. У часи заснування сама наявність такої протодержави була достатньо прогресивним, оскільки вона володіла розвиненою системою управління і власною ідеологією. Але через відсутність реформ і зупинки в розвитку, територія не змогла втриматися на європейській арені і була поглинена більш сильними сусідами.
Таким чином, між найдавнішими державними утвореннями є багато спільного. Як Спарта, так і Афіни являли собою міста, що володіють власною системою управління. Вони вступали в союзи зі своїми сусідами, брали участь у військових походах. У них сформувалися власні принципи існування, які поділялися населенням. Як Спарта, так і Афіни увійшли до складу Римської імперії в 146 році до Нової ери, однак зберегли право на самоврядування.
Проте, внутрішній уклад даних державних утворень був абсолютно різним. Афіни – це зразок демократії, де всі рішення проходили схвалення народних зборів. У Спарті влада належала двом царям, які діяли одноосібно. В Афінах люди володіли особистою свободою: як демос (народ), так і аристократи. Рабів було мало, і в основному вони походили з числа народів, які зазнали поразки у війнах. У Спарті всі люди ділилися на рабів (ілотів) і воїнів, що володіли свободою.
Афіни подарували світу такі досягнення, як:
Олімпійські ігри;
філософія;
риторика;
поезія.
У Спарті відбувалася штучна відмова від даних «надмірностей», змагання на потіху публіці були заборонені. Формально не існувало приватної власності, все належало громаді. Варто зауважити, що загальновідомий принцип скидання слабких немовлят зі скелі існував не тільки в Спарті, а й в Афінах. Час був такий: від нежиттєздатного потомства позбувалися відразу.
Різниця між Афінами від Спартою полягає в наступному:
Суспільний лад. У Спарті все населення ділилося на 2 нерівні категорії – ілотів (рабів) і дорійців (вільних громадян). В Афінах були аристократи і демос (вільні люди), а також раби, яких було небагато;
Форма правління. В Афінах була давня демократія, в той час, як у Спарті – класична аристократія;
Економіка. В Афінах були розвинені такі форми господарства, як садівництво і тваринництво, землеробство, торгівля, реміснича справа;
Культурний розвиток. В Афінах заохочувався будь-який прояв свободи особистості: філософія, поезія, риторика. У Спарті диктувався повна відмова від всього «зайвого», розкішшю вважалося все, що виходить за рамки природних потреб.
События:
1. Осада Москвы и разорение её окрестностей литовским князем.
2. Война московского и литовского князей, закончившаяся признанием Литвой своего подчинения Москве.
3. Приём выходцев из литовских земель на службу к московскому князю.
4. Присоединение московских земель к Литве при князе Ольгерде Гедеминовиче.
Результат:
1. Ольгерд принял за Дмитрием Ивановичем титул великого князя.
2. Дмитрий Иванович подписал договор, признавал себя "молодшим братом" Литвы.
3. Литва вошла в состав московского княжества.