ответ:В первую очередь: они получили относительно массовые металлические орудия. Дело в том, что качественно ранние железные изделия не превосходили изделия из бронзы, а кое в чем даже уступали им. Бронзовые изделия были технологичнее, поскольку медные сплавы имели меньшую температуру плавления и были пластичнее. Но открытые месторождения меди, олова и других цветных металлов в природе имеют гораздо меньшее распространение, нежели железные руды. В результате, за исключением нескольких очагов цветной металлургии, разбросанных обособленно по всему миру, до массового внедрения металлургии черной человечество пребывало, в большей своей части, по существу в неолите. Бронзовые изделия в большей части мира были редки и дороги.
Железо же резко расширило распространение металлических орудий. С того момента, как были преодолены сложности с его выплавкой и ковкой, культуры, освоившие черную металлургию, резко подняли производительность труда, конкуренто и военные возможности. И каменные орудия, и, тем более, бронзовые практически везде продолжали использоваться в той или иной степени, но основой орудийного производства становится именно железо.
Польза от массовых металлических изделий в принципе, я думаю понятна всем: металл позволял изготавливать изделия более износостойкие, нежели каменные, металлические предметы можно было после поломки или износа пускать в перековку, все привычные еще с мезолита изделия: лопата, кетмень, серп, соха и топор стали намного функциональнее, получив даже простую узенькую оковку из металла на рабочие кромки или полноценный металлический клинок. Людям стали доступны новые виды сельскохозяйственных работ и новое, более эффективное оружие. Поэтому про "железный век" и говорят, как про новую эпоху в истории человечества, что железо создало в ряде регионов планеты возможности для качественного скачка в хозяйстве и военном деле. Многие культуры вообще практически не знали бронзы, обладая разве что штучными привозными предметами из нее, и по сути дела, перешли из каменного века непосредственно в железный.
Объяснение:
Основная мысль текста – это сжато сформулированный предмет содержания. Реализация авторского замысла, которая передает его отношение к тому, о чем он сообщает, его оценку изображаемого. Иными словами, что хотел сказать автор. Умение определять основную мысль текста очень важно.
К служебным частям речи относятся: предлоги (в, над, по, после) , союзы (и, что, если, потому что) , частицы (не, ни, же, ли) . Это слова, которые не называют предметы, признаки, действия или состояния и не указывают на них, а служат для выражения грамматических отношений между словами в словосочетании и предложении.
Сою́з — служебная часть речи, с которой связывают между собой простые предложения в составе сложного или однородные члены предложения. Не склоняется и не спрягается, и не является членом предложения. Выражает смысловые отношения между синтаксическими единицами. Например : а, и, но, да, если
Роки правління Володимира Всеволодовича Мономаха вважаються найщасливішими і квітучими для Київської Русі. Мудрий державний діяч, який побував намісником смоленських, чернігівських, переяславських князівств і став великим князем Київським, талановитий полководець і мислитель, він золотими літерами вписав своє ім’я в історію держави Російського. «Повчання Володимира Мономаха» – це світське і одночасно філософське повчання своїм синам і всім майбутнім поколінням, воно і сьогодні викликає захоплення мудрістю цієї великої людини.
Володимир Мономах
Полководець і мислитель | Тhe-submarine.ru
Володимир Мономах з’явився на світ у 1053 році. Його батько, переяславський князь Всеволод, доводився сином Ярославу Мудрому. Через рік після народження онука помер його великий дід. Матір’ю Володимира, найвірогідніше, була близька родичка (можливо дочка) візантійського імператора Костянтина IX Мономаха. Звідси й прізвисько князя.
Дитячі та юнацькі роки майбутнього правителя Київського пройшли при дворі батька в Переяславі-Південному. До участі в полюванні на диких звірів батько залучив хлопчика ще дитиною. Як пізніше написав Мономах у своєму повчанні синам, він побував і в лапах ведмедя, і на рогах у туру.
Володимир Мономах
В юнацькі роки | Тhe-submarine.ru
Але це була всього лише «розминка». Адже в 13 років хлопчик потрапив на бойове терені, куди був узятий батьком для осягнення військової справи. У тому ж віці він почав самостійно княжити в Ростово-Суздальських землях, купуючи перший досвід державного управління.
Безцінний досвід знадобився, коли Володимир Мономах був поставлений на князювання Смоленськом. Це період з 1073 по 1078 роки. Смоленський князь брав активну участь у боях, допомагаючи сусідам у боротьбі з зовнішніми ворогами – половцями. Військові походи були частими. В 1076 році Мономах з Олегом Святославичем підтримав поляків, взявши участь у поході проти чехів. Пізніше разом з батьком і Святополком Ізяславичем двічі ходив проти Всеслава Полоцького.
Правління Володимира Мономаха
У 1078 році Всеволод Ярославич взявся княжити Києвом. Його 25-річному синові Володимиру Мономаху дістався Чернігів. Для захисту своєї вотчини молодий вельможа був змушений неодноразово відображати спустошливі набіги половців і монголо-татар. Півтора десятка років син був правою рукою свого батька. Він допомагав йому у вирішенні різних політичних питань і не раз ставав на чолі великокнязівських дружин, які здійснювали походи для упокорення бунтівників князів або знищення половецьких військ.
Володимир Мономах
Відбивав набіги половців | Тhe-submarine.ru
У 1093 році, коли батько помер, Володимир Мономах міг стати його наступником – князем Київським. Але за тодішніми правилами наступності столичний престол повинен був займати старший з Рюриковичів. На той момент таким виявився двоюрідний брат Святополк Ізяславич. Мономах не хотів міжусобної і братовбивчої війни і віддав престол братові. Сам вирушив правити Черніговом.
Ці 2 десятка років, з 1093 по 1113-ий, Володимир Мономах пізнав і радість перемог, і гіркоту поразок. У боях він втратив старшого сина і молодшого брата. У 1094 році віддав Чернігівські землі Олегу Святославовичу, залишивши за собою більш «скромний» Переяславське князівство.
Володимир Мономах
Об’єднав князів перед лицем ворога | Тhe-submarine.ru
Половці продовжували докучати Київської Русі. Регулярні набіги знекровлювали землі. Володимир Мономах став ідейним натхненником об’єднання князів перед обличчям спільного ворога. Деякі історики вважають, що саме він був ініціатором превентивних ударів по ворогові, організовуючи вилазки в Половецьку степ. Особливо успішним виявився похід в 1111 році, після якого Русь була врятована від набігів кочівників на тривалий час.
Объяснение: