літопис XIII століття, присвячений історії Галичини і Волині. Збереглася в Іпатіївському літописному ізводі. Охоплює події 1201-1291 років. Вважається головним джерелом з історії Галицько-Волинського князівства.
Спочатку літопис складався з окремих історичних повістей. Лише при створенні загального ізводу була внесена хронологія. За змістом та мовно-стилістичними особливостями Галицько-Волинський літопис поділяється на дві частини:
Галицький літопис (1201-1260), складений у Галичині, в основу якого покладено літописання часів князя Данила Романовича Галицького;
Волинський літопис (1261-1291), складений на Волині, де найбільше відображаються події на волинських землях у князювання Василька Романовича та його сина Володимира.
Лінгвістично межа між Галицьким і Волинським літописами чітко проходить по 1260/1261 роках[1], проте текстологічні ознаки, характерні для Галицького літопису (цитати з компілятивного хронографа) зустрічаються до 1265 р.з урахуванням текстологічних даних можна говорити про активне редагування закінчення Галицького літопису (1261-1265) редактором Волинського літопису[2].
Невідомі автори Галицько-Волинського літопису (можливо, дружинники) були ідейними виразниками інтересів тих соціальних сил, на які спиралася княжа влада в боротьбі проти великого боярства. Основний текст літопису пронизує ідея єдності Русі, оборона її від зовнішніх ворогів.
Значне місце в Галицько-Волинському літописі посідає історія культури Галицько-Волинського князівства. Від попередніх давньоруських літописів Галицько-Волинський літопис відрізняється майже повною відсутністю церковної тематики.
1.Перейти к устойчивой обороне на всех фронтах Первой Мировой войны, что позволит часть войск раскидать по крупным городам для подавления возможных беспорядков. 2.Пойти на конкретные уступки рабочим и крестьянам (8часовой рабочий день, установление минимального размера оплаты труда, создание комиссий по контролю за уровнем жизни), для крестьян-выдача земельных наделов и частичная оплата долговых обязательств. 3.Ужесточить наказания для мятежников и революционеров. 4.Решения принимать быстро и доводить их до широких кругов населения.
До конца Троянской войны оставалось еще немало событий. Троянцы, потеряв Гектора, уже не осмеливались выходить за городские стены. Но на им приходили и бились с Гектором другие, все более дальние народы: из Малой Азии, из сказочной земли амазонок, из дальней Эфиопии. Самым страшным был вождь эфиопов, черный исполин Мемнон, тоже сын богини; он сразился с Ахиллом, и Ахилл его ниспроверг. Тогда-то и бросился Ахилл на приступ Трои — тогда-то и погиб он от стрелы Париса, которую направил Аполлон. Греки, потеряв Ахилла, уже не надеялись взять Трою силой — они взяли ее хитростью, заставив троянцев ввезти в город деревянного коня, в котором сидели греческие витязи. Об этом потом расскажет в своей «Энеиде» римский поэт Вергилий. Троя была стерта с лица земли, а уцелевшие греческие герои пустились в обратный путь.
Объяснение:
літопис XIII століття, присвячений історії Галичини і Волині. Збереглася в Іпатіївському літописному ізводі. Охоплює події 1201-1291 років. Вважається головним джерелом з історії Галицько-Волинського князівства.
Спочатку літопис складався з окремих історичних повістей. Лише при створенні загального ізводу була внесена хронологія. За змістом та мовно-стилістичними особливостями Галицько-Волинський літопис поділяється на дві частини:
Галицький літопис (1201-1260), складений у Галичині, в основу якого покладено літописання часів князя Данила Романовича Галицького;
Волинський літопис (1261-1291), складений на Волині, де найбільше відображаються події на волинських землях у князювання Василька Романовича та його сина Володимира.
Лінгвістично межа між Галицьким і Волинським літописами чітко проходить по 1260/1261 роках[1], проте текстологічні ознаки, характерні для Галицького літопису (цитати з компілятивного хронографа) зустрічаються до 1265 р.з урахуванням текстологічних даних можна говорити про активне редагування закінчення Галицького літопису (1261-1265) редактором Волинського літопису[2].
Невідомі автори Галицько-Волинського літопису (можливо, дружинники) були ідейними виразниками інтересів тих соціальних сил, на які спиралася княжа влада в боротьбі проти великого боярства. Основний текст літопису пронизує ідея єдності Русі, оборона її від зовнішніх ворогів.
Значне місце в Галицько-Волинському літописі посідає історія культури Галицько-Волинського князівства. Від попередніх давньоруських літописів Галицько-Волинський літопис відрізняється майже повною відсутністю церковної тематики.