Розвиток освіти і шкільництва того часу був тісно пов'язаний з розвитком друкарської справи. У Польщі перші книги друкувались латинською мовою наприкінці XV ст. У XV-XVI ст. з середовища польських культурних діячів вийшла ціла плеяда майстрів, які друкували книжки не лише на батьківщині, айв інших країнах Західної Європи.
Постійна друкарня з латинським шрифтом у Польщі була заснована Яном Галлером на початку XVI ст. Поряд з книжками, що виходили з друку латинською, з'являються друковані видання слов'янською мовою. Перша книжка слов'янською мовою глаголицею була надрукована в 1483 р. у Венеції. У 1491 р. в Кракові вийшли книжки кирилицею, яка лягла в основу пізніших азбук російської, української, білоруської, болгарської, сербської та народів сучасної Югославії. Є припущення, що й до 1491 р. в Кракові вже друкував книжки кирилицею відомий друкар Швайпольд Фіоль - виходець з Німеччини.
Наприкінці XV ст. друкування книг починається у південних слов'ян. У Чорногоріїв 1494 р. вийшла з друку перша книжка південнослов'янського друку "Октоіх", або "Осмигласник". Це видання й до цього часу приємно вражає читача своєю технікою і красою оформлення давнього слов'янського друку. На початку XVI ст. матеріальними заходами воєводи І. Бесараба друковані книжки слов'янською мовою почали видавати у Валахії. Тоді ж книгодрукування шириться і в Сербії.
У східнослов'янських народів найперше з'являються білоруські друковані книги, видання яких пов'язане з іменем Георгія-Францішека Скорини. У 1517 р. Скорина надрукував першу книжку - "Псалтир" церковнослов'янською мовою в чеській Празі. Великою подією в історії білоруської й української культур була поява в 1517-1519 pp. 22 окремих випусків Біблії в перекладі на тодішню білоруську мову, яка була поширена і в Україні. У 1525 р. Скорина заснував словено-руську друкарню у Вільно. Видання Скорини поширювались в Україні і в Білорусії. Таким чином, із західнослов'янських земель друковані книжки поширились на білоруські й українські землі.
Велику культурно-освітню роль у розвитку українського друкарства відіграла поява друкарської справи в Москві і перенесення її з Росії на Україну.
Все началось с маленькой истории встречи взглядов двух людей, Мери и Арно. Они встретились на небольшом мостике возле дворца короля Людовика XII. Их взгляды встретились, а сердца связались в одну ниточку. И, казалось, их ничто уже не разъединит, но не все так просто! Мери уехала со своей матушкой в маленькую деревушку и просто так ее было уже не найти в такой большой стране. С таким же успехом можно было найти иголку в стоге сена, или еще что-нибудь меньше. - Во всяком случае нет времени сдаваться, нужно найти мою любовь, - прокричал Арно, когда к нему пришел его отец. Они вместе спрашивали знакомых Мери, куда она уехала, и никто не смог ответить. Как будто бы это был заговор против Арно. Но все таки одна старая женщина смогла сказать, куда же поехала Мери. Арно посетила мысль: он не спал целую ночь и придумывал, как можно будет добраться туда. Это было очень далеко, почти на другом конце мира, но они плохо знают этого парнишку, а когда он влюблен, то сами бога будут благосклонны к нему! Арно, как только лучи солнца осветили крышу его дома, сразу же отправился к своей долгожданной Мери. Он сел в повозку его старого дедушки и поехал в направлении солнца. Долго он ехал, но все таки ему снисходила удача - видны были крыши домов, а после и целая деревушка под названием "Ривервуд". Там он остановился, наелся, напился, сменил лошадь на более резвую и поехал дальше под свечение луны и песнь степных ветров. - О боже, неужели это правда! - солнце еще не взошло, но уже облака были цвета розы. Вторая маленькая деревушка, но именно в ней по словам старушки и проживает его любовь. Он спросонку вскочил на ноги, улыбнулся, поправил свои волосы и на последних силах побежал к тому самому дому. На пол пути он нарвал роз, настолько красивых, что они вряд ли бы затмили красоту Мери. Арно сел на крыльцо, немного отдохнул и постучался в деревянную дверь. Но то, что он увидел повергло его в ужас... Высокорослый мужчина открыл дверь. У него на пальце было кольцо, а в доме, видимо от стуков в дверь, плакал ребенок. Арно неловко спросил: - Мери Бенар живет здесь? И ответ его поразил еще больше: - Уже не Бенар, но да. Я ее муж. Чем-то могу Остальные слова Арно просто не хотел слышать. Он развернулся, опустил голову, полную жалости и горечи, но в тоже время пустую от всех мыслей, и пошел к своей повозке. Через месяц обнаружили его жалкое тело, лежащее под деревом. От потерянной любви он совсем загнулся, лег под дерево и испустил последнее дыхание.
Постійна друкарня з латинським шрифтом у Польщі була заснована Яном Галлером на початку XVI ст. Поряд з книжками, що виходили з друку латинською, з'являються друковані видання слов'янською мовою. Перша книжка слов'янською мовою глаголицею була надрукована в 1483 р. у Венеції. У 1491 р. в Кракові вийшли книжки кирилицею, яка лягла в основу пізніших азбук російської, української, білоруської, болгарської, сербської та народів сучасної Югославії. Є припущення, що й до 1491 р. в Кракові вже друкував книжки кирилицею відомий друкар Швайпольд Фіоль - виходець з Німеччини.
Наприкінці XV ст. друкування книг починається у південних слов'ян. У Чорногоріїв 1494 р. вийшла з друку перша книжка південнослов'янського друку "Октоіх", або "Осмигласник". Це видання й до цього часу приємно вражає читача своєю технікою і красою оформлення давнього слов'янського друку. На початку XVI ст. матеріальними заходами воєводи І. Бесараба друковані книжки слов'янською мовою почали видавати у Валахії. Тоді ж книгодрукування шириться і в Сербії.
У східнослов'янських народів найперше з'являються білоруські друковані книги, видання яких пов'язане з іменем Георгія-Францішека Скорини. У 1517 р. Скорина надрукував першу книжку - "Псалтир" церковнослов'янською мовою в чеській Празі. Великою подією в історії білоруської й української культур була поява в 1517-1519 pp. 22 окремих випусків Біблії в перекладі на тодішню білоруську мову, яка була поширена і в Україні. У 1525 р. Скорина заснував словено-руську друкарню у Вільно. Видання Скорини поширювались в Україні і в Білорусії. Таким чином, із західнослов'янських земель друковані книжки поширились на білоруські й українські землі.
Велику культурно-освітню роль у розвитку українського друкарства відіграла поява друкарської справи в Москві і перенесення її з Росії на Україну.