Древняя Греция была разделена на десятки небольших государств: Аттику, Лаконию, Беотию, Элиду, Эпир, Фессалию, Коринф и многие другие. Но самыми сильными из них были находившиеся в постоянном противостоянии Афины в Аттике и Спарта в Лаконии на Пелопоннесе.
Жители Афин были по происхождению греками-ионийцами, отличались мягким нравом, любовью к искусствам и наукам, были прекрасными художниками, поэтами и строителями. Все важные дела в Афинах решались на народном собрании; им избиралась и перед ним должна была отчитываться афинская власть. Эта форма правления получила название демократии.
В Спарте же народное собрание не играло такой роли, как у афинян, всем заправляли геронты (старейшины) и цари. Тем не менее спартанцы считали, что Спарта — самое передовое по своему устройству государство. Соперничество двух этих стран и народов нередко приводило к жестоким войнам, нелюбовь и презрение друг к другу спартанцев и афинян в Греции вошло в поговорку.
Только однажды Афины и Спарта воевали плечом к плечу — когда на землю Греции пришли персы.
Но когда-то в древности в Афинах правили тоже цари. Первым царем Аттики афиняне считали Кекропа, которому легенда приписывала основание города. Древнейшая часть города находилась на скалистом холме, который получил название Акрополь, что значит «верхний город» (как Кремль в Москве). Город получил свое название от имени богини-покровительницы Афины, дочери бога Зевса. Но покровителем города считался и бог моря Посейдон. Превращение Афин в столицу Аттики и объединение племен, живших на равнине вокруг Акрополя, приписывалось древнему герою Тесею. Он же разделил население своей страны на благородных, крестьян-земледельцев и ремесленников.
После правления последнего царя Кодра власть захватили благородные. Они объявили, что после Кодра никто не достоин быть царем. Городом управляли 9 архонтов (старейшин). Архонт Драконт создал первые писаные законы, отличавшиеся крайней суровостью.
Поэт и законодатель Солон (начало 6 века до н. э.) ввел демократическое правление Совета четырехсот.
У Солона был родственник Писистрат. Он был талантливым полководцем, к тому же заботился о простом народе. С крестьян он захватил власть и стал тираном (так греки называли тех, кто правил не по праву наследства). Писистрат богато украсил храмами Акрополь. Сыновья Писистрата Гиппий и Гиппарх не удержали власть. И в дальнейшем афиняне многих выдающихся людей подозревали в том, что они хотят захватить власть. Таких они подвергали остракизму: каждый писал на глиняном черепке, кого надо отправить в изгнание, и тот, чье имя упоминалось чаще, отправлялся из города прочь.
Остракизму (изгнанию) был подвергнут победитель персов при Марафоне Фемистокл, хотя он создал Делосский морской союз, организовал оборону против персов и укреплял могущество города.
Много раз афиняне хотели отправить в изгнание стратега Перикла. Именно Перикл сделал Афины тем великим и прекрасным городом, который мы знаем. В его доме собирались люди, которые составили славу Афин и всей Греции — философ Сократ, скульптор Фидий, историк Геродот и многие другие.
Всего же культурный подъем Афин продолжался около 150 лет, с середины 6 до конца 5 века до нашей эры. Этот небольшой срок, чуть больше продолжительности обыкновенной человеческой жизни, принес плоды, которыми человечество пользуется до сих пор. Но и проиграв войну со Спартой (404 до н. э.), Афины еще столетия оставались мировым культурным центром.
Поэты называли Афины «оком Эллады». О человеке, не бывавшем в Афинах, говорили: «Если ты не видел Афин, ты чурбан; если видел и не восторгался ими — ты осел; а если по своей охоте покинул их — ты верблюд».
Простейший убить грибок нoгтeй в 3 дня! Достаточно в кипятке...
Малышева: Папилломы говорят о наличии паразитов. Утром берите...
Врачи ОНЕМЕЛИ! Вот как дешево надо лечить ГРИБОК! Берёте утром обычный...
Удача и успех прибудут всегда! Еще в старину знали, удача дается тем...
Как убить ГРИБОК ногтей навсегда?
Бокерия: "Совет тем, кому за 50: чтобы сердце не остановилось во сне..."
Доход для сайтов
Объяснение:
Вот надеюсь
Давньоєгипетська мова відома вченим за величезною кількістю збережених написів ієрогліфічної писемності, виконаних на камені і папірусах. Єгипетська мова є однією з найдавніших мов світу, що мали писемність — найраніші зі стародавніх текстів, що дійшли до нас, припадають на рубіж 4-го і 3-го тисячоліть до н. е. Одним з найвизначніших досягнень єгиптян була система писемності, яка могла передавати багато відтінків думок, складні рухи людської душі. Архітектура Стародавнього Єгипту відома за спорудами гробниць — піраміди Гізи, храмових і палацових комплексів — Луксорський храм, палаци Амарни. У Стародавньому Єгипті не було однієї загальної релігії, а була різноманітність місцевих культів, присвячених певним божествам. У галузі науки, медицини та математики Стародавній Єгипет досяг високого для свого часу рівня. Традиційний емпіризм, про що свідчать папіруси Едвіна Сміта і Еберса (бл. 1600 р н. е.), вперше з'явився в Стародавньому Єгипті.
Стародавній Єгипет залишив світовій цивілізації величезну культурну спадщину, твори його мистецтва ще в давнину вивозилися в різні куточки світу і широко копіювалися майстрами інших країн.
Давньоєгипетська мова відома вченим за великою кількістю збережених написів ієрогліфічної писемності, виконаних на камені і папірусах. Оскільки вона є мертвою мовою, то на зорі єгиптології існувала проблема її дешифрування, з якою успішно впорався французький учений Жан-Франсуа Шампольйон в 1822 році, за до двомовних греко-єгипетських написів. Сучасна наука відносить єгипетську мову до афразійської мовної сім'ї, всередині якої передбачається її близькість або до семітських, або до чадських мов. Формування мови відбувалося в Додинастичний період (бл. 5200-3000 роки до н. е.), коли з різних енеолітичних культур Єгипту починали виділятися протоєгипетські племена. Пізніше, протягом усього династичного періоду (тривалість близько 2700 років), мова єгиптян проходила різні етапи розвитку та трансформації, таким чином, мова носіїв, наприклад періодів Раннього і Нового царств, мала значні відмінності. З елліністичного періоду єгиптяни починали відчувати сильний вплив давньогрецької мови, пізніше, з приходом римлян — деякий вплив латинської. Після арабського завоювання останні носії єгипетської мови розчинилися в середовищі прибулого арабського населення долини і дельти Нілу, у якого вони переймали нову мову і звичаї. Виняток склала невелика частина єгиптян — копти, які використовували коптську мову, що була останньою стадією розвитку староєгипетської мови, і що стала згодом мовою релігійних церемоній (розвивалася від II століття, вважається мертвою від XIX століття).
Єгипетська мова є однією з найдавніших мов світу, які мали писемність — найраніші зі стародавніх текстів, які дійшли до нас, припадають на рубіж 4-го і 3-го тисячоліть до н. е.[3] З цього періоду єгипетське письмо мало як знаки, які «зображували» слова, так і знаки, що позначали сполучення приголосних, ба більше, літерні знаки для окремих приголосних і узагальнені визначники, що зображально натякали, до якої галузі понять слово за змістом належить. Рахівники використовували величезні числа: 10000, 100000 і навіть 1 000 000, для яких були свої слова і знаки. Писемність єгиптян поділялась на декілька видів: ієрогліфіка — з безлічі зображень (ієрогліфів), ієратика — зі скорочених їх накреслень і демотика — зі ще більш спрощених, іноді й злитих знаків. Стародавні єгиптяни найчастіше писали горизонтальними рядками, справа наліво, рідше — зліва направо. Іноді писали вертикальними стовпцями, які завжди читалися зверху вниз. Незважаючи на переважний напрямок єгипетського письма справа наліво, в сучасній науковій літературі з практичних міркувань частіше прийняте написання зліва направо. Від єгипетської писемності походить мероїтське і коптське письмо (незначно). До середини 1-го тисячоліття всі види єгипетського письма зникли, найпізніший виявлений напис ієрогліфікою припадає на IV століття, а демотикою на V століття.
Одним з видатних досягнень стародавніх єгиптян була своєрідна система писемності, яка ділилася на три види написання: ієрогліфіку, від якої утворилася більш побіжна іератика, що розвинулася бл. 700 року до н. е. в ще швидший курсив з великою кількістю лігатур — демотику.
Єгипетське ієрогліфічне письмо використовувалося в Стародавньому Єгипті впродовж майже 3500 років, починаючи з рубежу 4-го і 3-го тис. до н. е. Ієратичне письмо застосовувалося для запису текстів єгипетською мовою. Це рання форма давньоєгипетського скоропису, що виник під час I династії при нанесенні ієрогліфічних знаків пензликом на папірус, остракони, камінь або шкіру, внаслідок чого знаки набули більш округлої, курсивної форми. Демотичне письмо застосовувалося для запису текстів на пізніх стадіях єгипетської мови.