Русские князья определили порядок по которому каждый имел своб отчину. Это укрепило феодальную собственность у землевладельцев и привело к формированию иерархии у крупных землевладельцев. Владимиро-Суздальская земля подверглась экономическому подъему: стали сооружатся новые города такие как Звенигород. Князь Андрей завершил объединение Северо-восточных земель Киневского государства во Владимиро-Суздальское, т. е он закончил дела отца. Еще Князь боролся с боярской властью и вскоре изгнал их всех. Вследствие чего стал Великим Князем Всея Руси. Он перенес столицу во Владимир, недалеко от которого построил для себя замок в с Боголюбове.
З фінікійцями торгівля набирає нової фази розвитку. Раніше вона майже не виходила з рамок простого обміну продуктами між різними державами і племенами Сходу; тепер вона стає всесвітньою і робиться переважно морською. Спочатку фінікійці відвідували найближчі місця: Індію, Палестину, Аравію, Єгипет, Грецію — морем, Ассиро-Вавилонію, Вірменію — сухим шляхом. Особливо тісні торговельні зв'язки існували у фінікійців з євреями. В обмін на місцеві (будівельний ліс, плоди і метали) і привізні (слонова кістка, коштовності, скло та ін.) продукти фінікійці отримували з Палестини зерно, масло, вино і всяку сировину. З Сирії вони отримували вино і тонку шерсть, яку фарбували своєю знаменитою пурпуровою фарбою і розвозили по всьому світу, з Каппадокії — коней, з Кавказу — мулів. Всі предмети торгівлі обмінювалися одні на інші і фінікійці отримували величезні бариші. Ці бариші ще у багато разів збільшилися, коли фінікійські купці стали заїжджати далі на захід по Середземному морю. Обережно пробираючись берегом, вони досягли Іспанії, де заснували колонію (нині Кадіс). Срібло з рудників Піренейського півострова обмінювалося на продукти Сходу; звідти вивозили масло, віск, вино, хліб, шерсть, свинець і ін. Геркулесові стовпи не зупинили фінікійських купців; вони дісталися до Балтійського моря, всюди зав'язуючи торгові стосунки; і вивозили з селищ Європи рибу, шкіри, бурштин, олово.