создание в промышленности крупных объединений, предприятий – монополий (провести аналогию с современными тнк – транснациональными корпорациями), диктующих свои правила игры на рынке;
образование в результате слияния банковского капитала с промышленным нового, более маневренного и активного, увязывающего в единую систему банки, предприятия, связь, сферу услуг, типа капитала — финансового;
вывоз капитала в другие страны начинает доминировать над товарным экспортом, что позволяет получать сверхприбыль за счет эксплуатации дешевой рабочей силы, дешевого сырья и низких цен на землю;
раздел мира между союзами монополий;
политический, территориальный раздел мира между ведущими странами, колониальные войны.
за часи правління оттона і з саксонської династії люндорфінгів, який коронувався у 936 році, східно-франкське королівство перетворилося на найпотужнішу державу західної європи з сильною централізованою владою і опорою на церкву, як основу королівської влади. завоювавши північною італію, у 962 році оттон уклав з папою іоанном xii угоду про гарантії недоторканості володінь папської держави в обмін на отримання з його рук корони імператора заходу, яка залишалась вакантною з 924 року, коли помер останній римський імператор беренгар i, внук унроша ii, близького соратника карла великого. це знаменувало повне відособлення східно-франкського королівства (німеччини) від західно-франкського королівства (франції) і формування нової держави на німецьких та північно-італійських землях.
прагнучи укласти шлюбний союз з македонською династією і уникнути звинувачень візантійського імператора романа ii у відсутності підстав носити рівний йому титул, на різдво 967 року у римі оттон коронував своїм співправителем 13-літнього сина оттона ii. проте, заручини з 4-річною принцесою анною не відбулися і лише в 972 році вдалось знайти порозуміння щодо німецько-грецьких конфліктів у південній італії, на знак чого у римі оттон ii одружився з феофано, племінницею нового візантійського імператора іоанна i цимісхія.
“дочка імператора романа ii анна порфірогенета, одруження якої зі своїм сином безуспішно намагався влаштувати оттон великий, у 988 році своїм братом імператором вислієм ii болгаробійцею була видана заміж за київського князя володимира великого”
повернувшись у саксонію, в 973 році оттон i підкреслено урочисто провів імперський з’їзд (рейхстаг) в кведлінбурзі, на якому були присутні польський князь мешко п’яст, князь богемії болеслав пржемислович, посли візантії, данії, угорщини, болгарії, київського князя ярополка святославича та інших держав. щоб відзначити молитовний день напередодні страсного четверга, оттон i відбув у родовий замок в мемлебені, де захворів лихоманкою і помер у віці 60 років невдовзі після великодня, 7 травня 973 року.
Боярство
Высшее сословие в российском обществе. Владело вотчинами. Служило царю. Занимало высшие государственные должности в государственном аппарате власти.
Дворянство
Высший слой служилых людей в российском обществе. Владело поместьями, но могло передавать поместье по наследству в случае продолжения государственной службы.
Духовенство
Высшее сословие в российском обществе. Крупный земельный собственник - им принадлежало до 15% всей земли страны.
Иерархия русской православной церкви:
* Патриарх Московской и всея Руси
* Епископы, архиепископы, митрополиты
* «Белое» духовенство (приходские священники)
* «Черное» духовенство (монахи)
Крестьянство:
Частновладельческие.
Проживали на территории вотчин или поместий. Обязаны были нести тягло (повинности) в пользу государства и своего хозяина.
Дворцовые.
Обслуживали хозяйственные потребности царского дворца. Эта категория имела самоуправление и подчинялась дворцовым приказчикам.
Черносошные.
Не имели права покидать свои земли, несли тягло в пользу государства. В сравнении с положением частновладельческих крестьян их положение было легче.
Посадские люди
Это торгово-ремесленное население. Они несли тягло - повинность в пользу государства, выбирали старост и сотских (черные слободы) . Белые слободы принадлежали боярам, монастырям, епископам.
Купечество.
Занимало второе положение в городе. К привилегированному купечеству относились: «гости» , «гостиная сотня» , «суконная сотня» .
Приказные люди.
Служащие государственных учреждений, центральных и местных. Самое высокое положение занимали дьяки, им подчинялись писцы, подьячие, служители приказов. Служили в государственных учреждениях дьяки и старшие подьячие. По статусу приравнивались к дворянам. Они являлись владельцами земель и крепостных и получали денежное жалованье.
Приборные люди
Служилые люди по прибору или по набору. Это пушкари, стрельцы, ямщики, казаки, казенные мастера. Среди них встречались и служилые иностранцы, которые проживали в отдельных слободах. Служилые люди несли военную сторожевую службу. Получали государственное содержание, им выделяли земельные участки.
Казачество
Новое для страны сословие. Военное сословие. В нем числилось население ряда окраинных местностей России (Дон, Яик, Приуралье, Терек, Левобережная Украина) . Во главе казацких общин стояли атаманы и старшины. Все важные вопросы обсуждались на «круге» . Казачество пользовалось правами и преимуществами на условиях обязательной и общей воинской службы.
Ясачные люди
Малые, нерусские народы России (манси, ханты, ненцы, буряты, якуты, башкиры) платили ясак (дань пушниной) . Чуваши, мордва, мари платили ясак медом и хлебом