Из Гущина я поехал в деревню Гневышево, из которой дня два тому назад приходили крестьяне, прося о Деревня эта состоит, так же как и Губаревка, из 10 дворов. На десять дворов здесь четыре лошади и четыре коровы; овец почти нет; все дома так стары и плохи, что едва стоят. Все бедны, и все умоляют им. "Хоть бы мало-мальски ребята отдыхали", -- говорят бабы. "А то просят папки (хлеба), а дать нечего, так и заснет не ужинаючи"...
Я попросил разменять мне три рубля. Во всей деревне не нашлось и рубля денег... Точно так же у богатых, составляющих везде около 20%, много овса и других ресурсов, но кроме того в этой деревне живут безземельные солдатские дети. Целая слободка этих жителей не имеет земли и всегда бедствует, теперь же находится при дорогом хлебе и при скупой подаче милостыни в страшной, ужасающей нищете...
Из избушки, около которой мы остановились, вышла оборванная грязная женщина и подошла к кучке чего-то, лежащего на выгоне и покрытого разорванным и просетившимся везде кафтаном. Это один из ее 5-х детей. Трехлетняя девочка больна в сильнейшем жару чем-то в роде инфлуэнцы. Не то что об лечении нет речи, но нет другой пищи, кроме корок хлеба, которые мать принесла вчера, бросив детей и сбегав с сумкой за побором... Муж этой женщины ушел с весны и не воротился. Таковы приблизительно многие из этих семей..
Данило Романович чи Данило Галицький (1201 - 1264), правитель князівств Галичини та Волині (тепер відповідно в Польщі та Україні), який став одним із наймогутнішим князів східно-центральної Європи. Останній самостійний великий князь київський (1239—1240). Представник роду Романовичів, гілки Волинських Мономаховічів із династії Рюриковичів.
Сину князя Романа Мстиславича Даниїлу було лише чотири роки, коли його батько, який об’єднав Галичину та Волинь, загинув у битві проти поляків (1205). До 1221 р. Данило не почав скидати інших претендентів на спадщину Романа і стверджувати свою владу над Волинню; і лише в 1238 р. він остаточно здобув контроль над Галичиною. Потім він спрямував свої зусилля на збагачення свого домену, заохочуючи мігрантів поселятися там, будуючи міста, включаючи Львів, та сприяючи розвитку процвітаючої торгівлі через свої землі.
Його характер можна побачити в оцінках істориків, як могутнього правителя, проникливого політика і дипломата, відчайдушно хороброго воїна і талановитого полководця. Він був сміливий, рішучий, щасливий, до того ж мав репутацію безстрашного бійця.
Внутрішня політика:
- Вів боротьбу із феодальними міжусобицями;
- Реформував армію;
- Приборкав амбіції бояр;
- Намагався вестернізувати суспільство;
- Заснував у Галичі православну митрополію;
Щодо зовнішньої політики, то після монгольських набігів (1240–41) він був змушений визнати сюзереність хана. Незважаючи на визнану вірність хану, він налагодив тісні стосунки зі своїми західними сусідами, сподіваючись таким чином забезпечити вірних собі союзників, які підтримають його спробу повалити монгольських панів. Щоб досягти цього плану, він проводив династичну політику одружень з Угорщиною, Австрією та Литвою і пообіцяв визнати папу главою церкви у своєму царстві.
Однак жодної військової до не було, і в 1256 році Данило розпочав власний похід і вигнав монголів з Волині (бл. 1257). Але в 1260 р. інша монгольська сила вступила на Волинь і змусила Данила знищити укріплені ним споруди у своїх великих містах. Данило, відмовившись від планів опору, прожив решту життя як слухняний, але неохочий, васал хана.
Галицько-Волинська держава, проіснувавши понад століття, поширила свою владу на більшість земель нинішньої України. Грушевський вважав це державне утворення найбезпосереднішим спадкоємцем Київської Русі. Своїм успіхам і життєздатності воно завдячувало видатній особистості короля Данила. Після його падіння правонаступниками Київської Русі заявили себе Велике князівство Литовське (з офіційною староукраїнською мовою та православ'ям), а потім і Московська держава.