ответ: Завдяки дипломатії та воєнній силі Рим став панувати в усій Італії
Объяснение:
Англия в раннее Средневековье. Походы норманнов .
Предыстория:
В начале V века римляне покидают Британию. Кельтские племена бриттов, вечно сражающиеся с северными племенами пиктов, призывают на германское племя ютов. Вместе с ними на британские берега высаживаются племена англов и саксов. Так начиналась долгая борьба коренного населения Британии с иноземными пришельцами, выйти из которой победителями бриттам не было суждено. Началась эра англосаксонских королевств.
События :
793 г. – начало постоянных нападений викингов (скандинавов) на Англию. Нападения скандинавов продлятся вплоть до нормандского подчинения Англии в XI веке. Англосаксонские правители нередко будут выплачивать викингам дань, но даже это не будет от грабежей и набегов.
871–899 гг. – правление Альфреда Великого, который впервые, соединив все королевства в одно, назвал себя королем Англии, а также дал серьезный отпор скандинавам.
1016–1035 гг. – правление в Англии скандинавского конунга Кнуда Великого. Создание им обширной империи викингов, состоявшей из Дании, Норвегии и Англии.
1042–1066 гг. – правление Эдуарда Исповедника, характеризовавшееся очень слабой центральной властью. Эдуард завещает свой престол нормандскому герцогу Вильгельму в обход претендентов из англосаксонской династии.
14 октября 1066 г. – битва при Гастингсе, в которой нормандский герцог Вильгельм побеждает графа Гарольда, претендента на английский престол из англосаксонской династии.
Заключение :
С норманнского завоевания в Англии наступает совершенно другая эпоха. Так как новый король Англии Вильгельм был еще и герцогом нормандским, вассалом французского короля, то Англия автоматически встраивается в общий контекст европейских событий. Именно с этого момента можно говорить, что Англия стала европейской державой. У нее появились тесные взаимодействия с Францией, Священной Римской империей и Папским престолом.
Параллели :
По-видимому, аналогичная ситуация произошла на территории Древней Руси. Согласно «Повести временных лет» славянские племена призвали варягов (норманнов) на княжение. Что произошло на самом деле, предмет долгих споров, однако мы точно можем сказать, что славянское население подпало под власть норманнов (первые князья носят исключительно норманнские имена).
Объяснение:
Блин, здесь нельзя ссылки крепить, но вбей: "Англия в раннее Средневековье. Походы норманнов ." в браузер, перейди по первой ссылке там будет видео-объяснение, вот-с...
Объяснение:
Согласно принципам семейного этикета, жена далеко не каждый раз называла мужа по имени, говоря о нём часто в третьем лице. Объяснялось это уважением и священным трепетом перед главой семьи, а также близостью, единством мужа и жены; называя же мужа по имени, жена будто отдалялась от него. Сегодня в Дагестане принято как обращение к супругу по имени, так и старое, уважительное обращение.
Если случалось так, что жена была инициатором развода или уходила из дома, это считалось унижением, позором для её супруга. Дети беспрекословно слушались своих родителей и абсолютно подчинялись их воле. Разговаривая с отцом, сын слушал его и отвечал на вопросы стоя, сквернословить или курить при родителе, а также пререкаться с ним считалось верхом неприличия. Кроме того, важной составляющей семейного этикета в Дагестане является почитание и уважение друзей, родственников и гостей, которым здесь рады и днём и ночью.
Відповідь:
У перші віки I тисячоліття до н. е. латини, сабіни, вольски, екви, самніти знаходилися на стадії розкладання первіснообщинних відносин, жили в умовах військової демократії. На цій стадії розвитку війна є постійною спільною роботою, яка ведеться заради захоплення об’єктивних умов існування і для зміцнення цих захоплень. Головним об’єктом завоювань була земля. Під час набігів захоплювалися худоба, зброя, будь-яке начиння. З ростом продуктивних сил з’являються надлишки продукції, поширюється патріархальне рабство, збільшується народонаселення. Це призводить до того, що значення війни зростає.
Рим із самого початку воює з сабінами, латинами, етрусками. Спроби оволодіти правобережжям Тибру успіху не мали, але римлянам вдалося перекинути міст через річку. При Анке Марциї римляни поставили під свій контроль гирло Тибру з його соляними розробками, а при останніх царях опанували м. Габії, відняли частину території у вольсків і затвердилися в Південній Лації, заснувавши колонію Сігнію і порт Цирцеї.
Зі встановленням Республіки розширення римської території тривало. У завойовані землі римляни виводили колонії, які ставали форпостами подальших завоювань. Античний Рим не міг обійтися без колонізації. Низький рівень розвитку продуктивних сил обумовлював обмеження населення в полісах і тим самим відхід частини громадян в колонію. Основа її проводилася за рішенням народного зібрання, що визначало місце поселення і число колоністів. Для організації колонії обиралася комісія з трьох чоловік, яка давала їй ім’я, здійснювала контроль за розмежуванням території, виділенням в ній громадських і приватних земель і здійсненням релігійних обрядів. Практичну роботу проводили фахівці-землеміри.
Міжнародне становище і війни Риму в V ст. до н. е.
Спочатку Рим був ординарним містом Лація і входив в союз 30 латинських міст. У кінці царської епохи Рим зайняв переважаюче положення в Лації, його ріст і експансія почали тривожити латинів. З кінця VI ст. до н. е. ситуація змінюється. У зв’язку із вигнанням з Риму етруського царя Тарквінія Гордого (510 р. до н. е.) активізувалися етруски. Цар міста Клузія, Порсена, надаючи до Тарквінію і сподіваючись на підтримку невдоволеного патриціями плебсу, обложив Рим. У римських легендах боротьба з Порсеном зображується як ланцюг патріотичних подвигів героїв. Так, один із них, знатний юнак Гай Муцій, прагнучи убити Порсену, пробрався у ворожий табір, але помилково убив його секретаря. Він був схоплений і доставлений до царя. На допиті Муцій, демонструючи свою стійкість, поклав руку на вогонь для жертвопринесень, і спокійно переносив нестерпний біль. Убитий цим, Порсена відпустив героя, а Муцій, який втратив спалену праву руку, отримав в Римі почесне прізвисько Сцеволи (Лівші). Насправді ж Рим впоратися з Порсеною самостійно не зміг. На до йому прийшли латини і одвічні вороги етрусків — кампанські греки. Їх об’єднаними зусиллями і була досягнута перемога під Аріцієй (508 р. до н. е.).
Проте після відображення загальної небезпеки відношення римлян з латинами погіршали і вилилися в так звану 1-у Латинську війну. Вона тривала декілька років і закінчилася до 493 р. до н. е. миром. Рим вимушений був вступити в новий союз з латинами на умовах невтручання в їх внутрішні справи, взаємної військової до рівного поділу здобичі. Латини, з якими був укладений договір, складали тоді федерацію 8 міст, яка виникла, ймовірно, в період боротьби з Порсеною. Союз групувався навколо загальних святинь і культів — Юпітера Лаціарського на Альбанській горі, Юнони в Лавінії, Діани у Немейского озера. Члени союзу були рівноправні. На чолі його стояв виборний диктатор. За місцем зборів союз називався Аріцийською федерацією, активну роль у ньому грало місто Тускул.
Пояснення: