Монго́ло-тата́рское и́го[1], татаро-монгольское иго, монгольское иго, ордынское иго — система политической и даннической зависимости русских княжеств от Монгольской империи до 1260-х годов, позже, после распада Монгольской империи, от Улуса Джучи(Золотой Орды), до конца XV века. Установление ига стало возможным в результате монгольского нашествия на Русь в 1237—1242 годах; иго устанавливалось в течение двух десятилетий после нашествия, в том числе и в неразорённых землях. В Северо-Восточной Руси длилось до 1480 года. В других русских землях устранялось в XIV веке по мере присоединения их к Великому княжеству Литовскому и Польше.
До 7 років діти навчалися вома. Потім, для них ставали доступними школи,як для хлопців, так і для дівчат. Також, парубки 16-18 років(які походили зі знатних сімей) мали право продовжувати навчання у школах ораторського мистецтва. Навчальний рік починався у березні. Релігіозних свят було багато, тому діти мали достатньо часу для відпочинку від уроків. Діти з малозабезпечених сімей закінчували навчання у 12 років. До навчання дівчат підходили серйозніше, тому часто після 12 років вони продовжували своє навчання вдома під наглядом вчителя-граматика.
