Объяснение:
Панування Риму на світовій політичній арені в першу чергу заслуга його правителів і сильною професійної армії. Завдяки постійним війнам, який вів Рим протягом всієї своєї історії, римською армією була розроблена не тільки сильна і мудра стратегія, але і правильна її організація.
Сильна стратегія римської армії
Після захоплення Римської імперії Італії, римські війська були значно реформовані і вдосконалені. У 1 столітті армія складалася з 25 легіонів, до складу кожного з них входило, щонайменше, чотири тисячі піхотинців і більше трьохсот чоловік кінного війська.
Ще одним надбанням римської армії було те, що на чолі кожного легіону стояли професійні полководці, які мали великий досвід в керівництві військами. Велика увага приділялася також обмундируванню воїнів.
Тіло захищали спеціальні металеві пластини, на голову надівали спеціальні шоломи з міцної шкіри і заліза. Армійським керівництвом на території сучасної Європи будувалися спеціальні військові табори.
Гай Юлій Цезар і його приймач Октівіан серпня всіляко сприяли розвитку армії, тому що основою їхньої зовнішньої політики було саме бажання розширити межі Римської Імперії.
Дивним є той факт, що ці правителі завжди говорили про те, що насправді Рим ні на кого не нападає, а навпаки – захищається від агресорів. Хоча видимих претендентів на владу в Римській Імперії у той час не було.
Східнослов'янська держава
Понад одинадцять століть тому східні слов'яни створили свою першу державу. Літописи та інші пам'ятки давньоруської літератури називають її Руссю, або Руською землею, вчені-історики - Київською, або Давньою Руссю
Вона належала до найбільших, найкультурніших, найрозвиненіших економічно й політично держав середньовіччя. На величезному обширі від Чорного до Білого морів, від Карпатських гір до Волги жили русичі. Вони вирощували хліб і розводили худобу, мали розвинені ремесла й промисли, а руські купці були відомі на торгах Багдада і Константинополя, Кракова й Буди Великого Бултара й Ітилю. Могутньою, високорозвинутою й цілісною була матеріальна й духовна культура Київської Русі. Її народ зводив величні кам'яні храми й ошатні дерев'яні житла, створював могутні фортифікаційні споруди свoїх великих і малих міст, будував на тисячі верст захисні вали проти кочовиків. На весь світ славилися вироби давньоруських майстрів. У Києві, а далі в Новгороді та інших містах Русі складалися літописи, в яких описувалось славне минуле й аналізувалося сучасне життя. Давньоруський народ творив свою усну історію у вигляді переказів і легенд, дружинних пісень і билин, інших фольклорних пам'яток. Київська Русь багато важила в політичному житті Європи і Близького Сходу. З нею змушені були рахуватися візантійські імператори й хозарські хагани. Протягом пів тисячоліття Давньоруська держава затуляла собою європейський світ і Візантію від кочовиків. Київська Русь зробила величезний внесок до світової історії ІХ-ХІІІ ст., тому інтерес до неї не вщухає серед учених сучасного світу.
Джерелами відтворення історії Київської Русі є писемні й речові (археологічні) пам'ятки. Головними писемними джерелами є літописи: "Повість временних літ", Київський, Галицько-Волинський, Новгородські, Суздальський, Московський, Никонівський та ін. Чимало цінного додають і інші писемні пам'ятки - кодекси й записи норм права, князівські земельні грамоти, тощо.