Император Александр II во многом составлял противоположность своему отцу. Отец отличался суровым и непреклонным характером; сын был мягок и доступен влиянием. Отец не получил в своё время хорошего образования, сын же был тщательно воспитан и подготовлен к предстоящему важному делу правления государством. Александр вступал на престол тридцати шести лет от роду (родился в 1818г.), зрелым человеком, достаточно опытных в делах. Русские люди ждали от него много доброго – и не ошиблись.
Воспитание императора Александра II было поставлено прекрасно. С малых лет воспитателем его был гуманный и умный человек капитан Мердер. Лет девяти Александр начал учиться под главным руководством своего “наставника” – известного поэта В.А.Жуковского. Жуковский предварительно составил глубоко обдуманный “план учения” цесаревича, утверждённый императором Николаем. По этому плану целью всего учения было сделать будущего государя человеком просвещённым и всесторонне образованным, сохранив его от преждевременных увлечений мелочами военного дела. Жуковскому удалось осуществить свой план. Цесаревич много учился и имел хороших учителей; между прочим, знаменитый Сперанский вёл с ним “беседы о законах”. Домашние занятия добавлялись образовательными поездками. Из них особенно памятно было большое путешествие по России и Западной Сибири (в 1837г.). Двадцати трёх лет цесаревич вступил в брак с Марией Александровною, принцессою Гессен – Дармштадской, с которою он познакомился во время большого заграничного путешествия.
С этого времени началось служебная деятельность Александра Николаевича. Император Николай систематически знакомил сына с разными отраслями государственного управления и даже поручал ему общее руководство делами на время своих отъездов из столицы. В течение десяти лет наследник престола был ближайшим своего отца и свидетелем всей его правительственной работы. Император Николай нежно относился к сыну; он говорил ему перед самой своей кончиною: “Мне хотелось, приняв на себя всё трудное, всё тяжкое, оставить тебе царство мирное, устроенное и счастливое… Провидение судило иначе.”
Провидение судило иначе. Император Александр II вступал во власть в очень тяжкое время. Трудная и неудачная война потрясла государство и требовала больших усилий и большого искусства для того, чтобы сохранить честь империи и привести дело к хорошему миру. Всё внимание нового государя было устремлено в эту сторону.
Объяснение:
1. Коронавірус змінив багато. Він зумовив покращити екологічну систему на землі.
2. Винахід автомобіля і інших сучасних приладів.
3. Малий ледніковий період (1312-1791) Одна з причин зародження капіталізму.
4. Епоха великих географічних відкриттів.
5. Наполеонівські війни (1799-1815) В ході Наполеонівських воєн на карті з'явилися Королівство Італія, Велике герцогство Варшавське і цілий ряд інших дрібних територіальних утворень.
6. Падіння Римської імперії. На зміну античному державі прийшла феодальна Європа з її новим організаційним центром - «Священною Римською імперією». Європа на кілька століть занурилась у вир смути і розбрату.
7. Велике переселення народів (4 - 7 ст.) На територію слабкої Римської імперії переселилися численні німецькі (франки, лангобарди, сакси, вандали, готи) і сарматські (алани) племена. Слов'яни дійшли до узбережжя Середземного моря і Балтики, заселили частину Пелопоннесу і Малої Азії. Тюрки досягли Центральної Європи, араби почали завойовницькі походи, в ході яких їм підкорився весь Близький Схід до Інду, Північна Африка та Іспанія.
8. Неолітична революція (10 тис. Років до н.е. - 2 тис. До н.е.) Термін «неолітична революція» ввів в 1949 англійський археолог Гордон Чайлд. Головним її змістом Чайлд назвав перехід від привласнюючого господарства (полювання, збиральництво, рибальство) до виробничого господарства (землеробство і скотарство).
9. Розкол церкви (1054 г.). Результатом спору стали взаємні церковні прокляття (анафеми) і публічні звинувачення в єресі. Західна церква отримала назву римсько-католицької (римська всесвітня церква), а східна - православної. Шлях до розколу був довгим (майже шість століть) і почався з так званої Акакіевской схизми 484 року.
10. Реформація (16-17ст.). Процес реформації породив безліч так званих Протестантських воєн, серйозно вплинули на політичний устрій Європи. Кінцем Реформації історики вважають підписання Вестфальського миру в 1648 році.
В них были окружены советские части