Македо́нія — географічна та історична область на Балканах. В античні часи в одній частині цього регіону перебувало однойменне царство Македонія. Сьогодні область Македонія включена в території Греції (Егейської Македонії), Північної Македонії та Болгарії (Піринська Македонія).За часів ранньої античності Македонія, населена грецькими й елінізованими племенами, цілком увійшла до складу держави Олександра Македонського. Потім її завоювала Римська імперія, почався процес романізації місцевого населення. Так виникають аромуни та мегленорумуни. Місцями зберігаються албанці — нащадки стародавнього автохтонного іллірійського населення. Пізніше регіон контролює Візантійська імперія, однак в середньовіччя тут інтенсивно селяться південні слов'яни (слов'яни болгарської групи: болгари, македонські слов'яни або солунські слов'яни). Після приєднання до Турецької імперії тут активно селяться арнаути, ерюкі, цигани, посилюється процес балканізації регіону в турецькій системі міллетів, росте етнорелігійна конфліктність регіону. Після двох Балканських воєн, населена багатьма національностями, історико-географічна область Македонія була розділена між Грецією (Егейська Македонія), Сербією (нинішня Північна Македонія — Вардарська Македонія) та Болгарією (Благоєвградська область).
Объяснение:
ответ:1888 р. Франко деякий час працював у часописі «Правда». Зв'язки з наддніпрянцями спричинили третій арешт (1889) письменника. 1890 р. за підтримки М. Драгоманова Франко стає співзасновником Русько-Української Радикальної Партії, підготувавши для неї програму, та разом з М. Павликом видає півмісячник «Народ» (1890—1895 ). У 1895, 1897 і 1898 рр. Радикальна Партія висувала Франка на посла віденського парламенту й галицького сейму, але — через виборчі маніпуляції адміністрації і провокації ідеологічних та політичних супротивників — без успіху. 1899 р. в Радикальній Партії зайшла криза, і Франко спільно з народовцями заснував Національно-Демократичну Партію, з якою співпрацював до 1904 р., а відтак покинув активну участь у політичному житті. На громадсько-політичному відтинку Франко довгі роки співпрацював з М. Драгомановим, цінуючи в ньому «європейського політика». Згодом Франко розійшовся з Драгомановим у поглядах на соціалізм і в питанні національної самостійності, закидаючи йому пов'язання долі України з Росією («Суспільно-політичні погляди М. Драгоманова», 1906 р.).
Іванові Франку належить ініціатива ширшого вживання в Галичині назви «українці» замість «русини» — так традиційно називали себе корінні галичани. В «Одвертому листі до галицької української молодежі» (1905)Франко писав: «Ми мусимо навчитися чути себе українцями — не галицькими, не буковинськими, а українцями без соціальних кордонів…».
Объяснение:
Объяснение:
Битва при Вольтурно
Битва при Ментане
Битва Аспормонта
Битва при Новаре