Схоластика (від школа) — панівний у середньовічній Європі філософський і педагогічний метод.
Ще у кінці V — на початку VI ст. склалася система освіти Середньовіччя. В школах викладання будується відповідно до системи «семи вільних мистецтв», в обмеженому вигляді — тридоріжжя, чотиридоріжжя. Саме в цих школах зароджується система середньовічної філософсько-теоретичної думки — схоластика. Трохи пізніше, у XII ст., виникають перші університети, на базі яких формується класичний вид схоластики.
Схоластика — це тип релігійної філософії, для якого характерне принципове панування теології над усіма іншими формами пізнання, знання. З іншого боку, схоластика є методом, що полягав переважно у перегляді та порівнянні висловів попередніх мислителів і Біблії та виведенні нового синтезу. Витоки схоластики можна знайти у пізньоантичній філософії, насамперед — у Прокла, який абсолютизував дедуктивізм (шукав відповіді на всі питання, виходячи з текстів Платона). Значного впливу схоластика зазнала з боку антично-грецької діалектики, а також науки та логіки в розумінні Аристотеля.
У повсякденному спілкуванні схоластикою часто називають знання, відірвані від життя, які засновані на абстрактних міркуваннях, що не перевірялися досвідом.
Да. Европейцы достигли больших успехов в развитии географических знаний, техники и кораблестроения. Каракка, созданная генуэзцами, и каравелла--португальцами, оказались удобными и быстроходными судами. Появились более точные морские карт--портуланы. Широкое распространение получили специальные приборы--компас и астролябия. С их мореплаватели определяли направление и местонахождение корабля. Теперь можно было уходить далеко в море, при этом меньше рискуя заблудиться. И наконец, европейцы изобрели мушкеты и пушки.
Боярская дума имела законосовещательный характер, а ее авторитет и влияние были различными при разных монархах. В некоторые периоды решения принимались узким кругом приближенных к престолу. "Государь всея Руси" Иван III обсуждал все вопросы с боярами и не карал за "встречу", то есть за возражения и несогласия со своим мнением. А вот его сына Василия III упрекали в том, что он вместо совета с Боярской думой "запершись сам-третей у постели все дела делает". Князь Андрей Курский также обвинял Ивана Грозного в том, что тот пытается править без совета с "лучшими мужами". При несовершеннолетии царя и в период междоусобиц Боярская дума превращалась в центр, фактически управлявший государством. Указы того времени закреплялись традиционной формулой: "Царь указал, а бояре приговорили". Иерархия думных чинов: бояре, окольничьи, думные дворяне, думные дьяки. + Вам необходимо почитать о местничестве в Боярской думе С отменой местничества значение Боярской думы окончательно падает. Членство в Боярской думе по традиции было закреплено за аристократическими фамилиями, и когда тот или иной родовитый человек достигал известного возраста, ему "сказывали думу", то есть вводили в круг бояр. Разумеется, время вносило свои коррективы в состав знати. Опричнина и Смута подкосили потомство удельных княжат. Как отмечал С. Ф. Платонов, "Для московской аристократии время смуты было тем же, чем были войны Алой и Белой Роз для аристократии Англии: она потерпела такую убыль, что должна была воспринять в себя новые, демократические, сравнительно, элементы, чтобы не истощиться совсем". Боярская дума прекратила свою деятельность при Петре I.
Схоластика (від школа) — панівний у середньовічній Європі філософський і педагогічний метод.
Ще у кінці V — на початку VI ст. склалася система освіти Середньовіччя. В школах викладання будується відповідно до системи «семи вільних мистецтв», в обмеженому вигляді — тридоріжжя, чотиридоріжжя. Саме в цих школах зароджується система середньовічної філософсько-теоретичної думки — схоластика. Трохи пізніше, у XII ст., виникають перші університети, на базі яких формується класичний вид схоластики.
Схоластика — це тип релігійної філософії, для якого характерне принципове панування теології над усіма іншими формами пізнання, знання. З іншого боку, схоластика є методом, що полягав переважно у перегляді та порівнянні висловів попередніх мислителів і Біблії та виведенні нового синтезу. Витоки схоластики можна знайти у пізньоантичній філософії, насамперед — у Прокла, який абсолютизував дедуктивізм (шукав відповіді на всі питання, виходячи з текстів Платона). Значного впливу схоластика зазнала з боку антично-грецької діалектики, а також науки та логіки в розумінні Аристотеля.
У повсякденному спілкуванні схоластикою часто називають знання, відірвані від життя, які засновані на абстрактних міркуваннях, що не перевірялися досвідом.