політична система та адміністративний устрій. після поразки революції 1848-1849 рр. в австрійській імперії перемогла реакція, яка тривала до середини 1860-х років і призвела до застою в усіх сферах життя, що посилило відставання австрії від провідних країн європи. наслідком такої політики стали
поразки австрійської імперії у війнах із сардинським (1859) та прусським (1866) королівствами. загроза остаточного відсунення на другорядні позиції та перетворення на об’єкт територіальних зазіхань сусідів змусили правлячі кола австрійської імперії вдатися до проведення ліберальних реформ.
20 жовтня 1860 р. було видано федеративну конституцію, відповідно до якої передбачався поділ законодавчої влади між імператором, рейхстагом та провінційними сеймами. у 1867 р. з’явилася нова конституція, яка гарантувала демократичні права та свободи, зокрема вона проголосила захист приватної
власності, рівність громадян, відкритість та змагальність судового процесу, свободу слова, рівність культур, мов та релігій. це сприяло нормальному розвитку культури та мов усіх національностей імперії, а також прискорило перехід до капіталізму та ринкової економіки. у 1868 р. австрійська імперія
надала широку автономію угорщині і перетворилася на дуалістичну австро-угорську імперію. в австрійській частині імперії залишились галичина та буковина, а закарпаття перейшло до угорської частини, що посилило мадяризацію населення. недоліком політичної реформи було те, що вибори до
загальноімперського двопалатного парламенту — рейхстагу та крайових сеймів здійснювалися за високим майновим цензом, що позбавляло виборчих прав значну частину населення. лише у 1907 р. було запроваджене загальне пряме виборче право при таємному голосуванні.
у 1860-х роках було також
проведено адміністративну реформу та розширено місцеве самоврядування. для іння містами замість призначуваних владою магістратів у 1870 р. були створені виборні міські ради як органи іння. замість станового сейму з 1861 р. у галичині та на буковині почали скликати регіональні органи самоврядування —
крайові сейми, які діяли до 1914 р. і стали школою політичної боротьби для західних українців. вимогу поділу галичини на польську та українську провінції австрійська влада так і не задовольнила. водночас у 1849 р. від галичини відокремили буковину та виділили її в окрему провінцію, провідні позиції
у якій зайняли румуни. закарпаття, яке під час революції 1848-1849 рр. стало окремим автономним ужгородським округом, у 1860-х роках знову приєднали до пожонського (братиславського) намісництва, провідні позиції в якому належали угорцям.
1. аргус
в греческой мифологии аргус — многоглазый великан. ревнивая богиня гера приставила его стражем к ио, дочери аргосского царя, в которую влюбился зевс. не знающий сна аргус зорко охранял.
2. ариаднина нить
выражение означает “путеводная нить,
руководящая мысль, способ, выйти из затруднительного положения, решить трудный вопрос”. возникло из греческих мифов об афинском герое тесее, убившем минотавра, чудовищного полубыка-получеловека. афиняне обязаны были, по требованию критского царя миноса, каждый год отправлять на крит семь юношей и
семь девушек на съедение минотавру, обитавшему в построенном для него лабиринте, из которого никто не мог выйти. совершить опасный подвиг тесею полюбившая его дочь критского царя ариадна. тайно от отца она дала ему острый меч и клубок ниток. когда тесея и обреченных на растерзание юношей и девушек
отвели в лабиринт, тесей привязал у входа конец нитки и пошел по запутанным , постепенно разматывая клубок. убив минотавра, тесей по нитке нашел обратный путь из лабиринта и вывел оттуда всех обреченных (овидий, метаморфозы, 8,172; героиды, 10,103).
3. ахиллесова пята
в греческой мифологии ахиллес (ахилл) — один из самых сильных и храбрых героев; он воспет в “илиаде” гомера. послегомеровский миф, переданный римским писателем гигином, сообщает, что мать ахиллеса, морская богиня фетида, чтобы сделать тело сына неуязвимым, окунула его в священную реку стикс;
окуная, она держала его за пятку, которой не коснулась вода, поэтому пятка осталась единственно уязвимым местом ахиллеса, куда он и был смертельно ранен стрелой париса. возникшее отсюда выражение “ахиллесова (или ахиллова) пята” употребляется в значении “слабая сторона, уязвимое место
чего-либо”.