Объяснение:
Високі викупні платежі, податковий тягар, який несли селяни (із загальної суми податків 94% складали ті, котрі стягувалися з селян), різко збільшили грошові потреби селян, що в свою чергу призводить до збільшення частини товарного продукту, який вироблявся в селянському господарстві, тобто до зростання товарності селянських господарств. У свою чергу цей процес прискорює інший — диференціацію останніх, поділ на заможні та злиденні селянські господарства. Серед зубожілих селян формується ринок робочої сили, який забезпечує не лише сільське господарство наймитами, але й промисловість вільнонайманими робітниками, що сприяє розширенню внутрішнього ринку. Не менш важливим наслідком диференціації, який впливає на місткість внутрішнього ринку, є також і формування верхньої верстви — так званих куркулів — господарство яких носить яскраво товарний характер, а самі вони стають стабільними споживачами сільськогосподарських машин, добрив, більш якісного насіння, елітної худоби тощо.
Петро I почав знайомитися з проблемами зовнішньої політики Росії не пізніше грудня 1687 року, коли за свідченням шведського резидента в Москві Христофора фон Кохена глава Посольського наказу В. В. Голіцин почав доповідати Петру I про найважливіші справах. З червня 1690 року поштмейстер А. А. Виниус становив для Петра I короткі виписки з курантів (оглядів іноземної преси). З цього часу цар став регулярно стежити за змінами політичної ситуації в Європі і середземноморському регіоні, де держави Священної ліги вели війну з Османською імперією . [1] Однак особистий вплив Петра I стало помітно в російській зовнішній політиці тільки після смерті в 1694 році його матері Н. К. Наришкіної.