Объяснение:
Характеризуючи соціальні та світоглядні передумови середньовічної культури, необхідно усвідомити хронологічні рамки Середньовіччя. Під середньовічною культурою сучасна наука розуміє культуру доби феодалізму, що відповідно до країн Західної Європи становить період приблизно від У до ХУ ст. Формування феодальних відносин у країнах Західної Європи відбувається нерівномірно. У Франції та Італії – впродовж ІХ-ХІ ст., у Німеччині – до середини ХІ ст., завоювання Англії кінця ХІ ст. прискорили процеси феодалізації у цій країні.
До кінця ХІ ст. у Західній Європі завершується поділ суспільства на землевласників – феодалів (сеньйорів) та залежних селян (сервів). Феодальні відносини характеризуються поєднанням верховної влади, у тому числі політичної, з землеволодінням, васальною ієрархією. Відносини особистої залежності одних феодалів (васалів) від інших (сеньйорів) становили систему васалітету. Васал отримував землі від вищестоящого сеньйора, який, у свою чергу, був чийсь васал. Одержання землі зобов’язувало васала виконувати військові обов’язки, брати участь у суді і т.д.
Объяснение:
После 917 года Симеон, ставший наиболее влиятельным государем на Балканах, задумал создать болгаро-византийскую империю. Он объявил себя «царём болгар и греков», а главу болгарской Церкви - патриархом. В разгар приготовлений к осаде Константинополя Симеон скончался. При наследовавшем ему сыне Петре начался упадок Первого Болгарского царства, вызванный не в последнюю очередь огромными расходами на войны с Византией. Налоговый гнёт и обнищание населения дестабилизировали государство, дали толчок широкому распространению религиозно-социальных еретических движений, в том числе богомильства. Первое Болгарское царство, раздираемое внутренними противоречиями, начало распадаться. Этому способствовали также вторжения венгров и византийцев, захват киевским князем Святославом Игоревичем в 968 году северо- восточной части Болгарии.