ось як все сталось
Объяснение:
Посаджений ним у Києві «на батькове місце», як пише літопис, Ізяслав Ярославович не мав ані здібностей, ані авторитету, ані сили батька, щоб зосередити загальноруську владу в своїх руках, тож увійшов у спілку з братами Святославом Чернігівським і Всеволодом Переяславським. Усі державні справи брати вирішували поспіль. Тріумвіри ухвалювали нові закони («Правда Ярославичів» 1072 року), перевели молодшого брата Ігоря з Володимира-Волинського до Смоленська, визволили свого дядька Судислава із в'язниці, куди його запроторив Ярослав, разом ходили в похід на торків. Але тріумвірат Ярославичів дбав головним чином про примноження земель.
1057 року Ізяслав заволодів Волинню, а після смерті Ігоря у Смоленську (1060) тріумвіри поділили між собою його волость, нічого не лишивши синам покійного. Тріумвірат Ярославичів загарбав також західні землі Русі (Перемишльську, Звенигородську й Теребовльську волості), що належали Ярославовому онукові Ростиславу. 1067 року вони відібрали Полоцьк у Всеслава Брячиславича.
Після невдалої для Русі битви з половцями на річці Альті 1068 року тріумвірат почав розколюватись. Ізяслав, проти якого спалахнуло повстання киян, утік до Польщі, а в Києві вокняжився Всеслав. Після появи на Русі Ізяслава навесні 1069 року тріумвірат став розпадатися. Ізяславу довелося повернути Всеславові Полоцьк. Відчувши себе послабленим, Всеслав вступив у союз із цим недавнім ворогом проти Святослава, котрий зазіхав на Київ. За ініціативою Святослава вони з Всеволодом у березні 1073 року рушили на Київ. Ізяслав знову подався до Польщі, а в Києві вокняжився Святослав. Він передав Чернігів Всеволодові. Тріумвірат Ярославичів перетворився на дуумвірат Святослава і Всеволода
XVII—XVIII вв. капитализм стал господствующим производства уже в двух странах Европы — Голландии и Англии, а после освободительной войны североамериканских колоний против английского господства — и в США. Значительные успехи в развитии капитализма сделала Франция. Это обстоятельство и явилось основной предпосылкой широкой колониальной экспансии названных государств, к которым перешла от Испании и Португалии главная роль в колониальном грабеже заокеанских стран. В XVII—XVIII вв. были заложены основы мировой колониальной системы империализма. Ожесточенная борьба европейских государств за колонии приняла в то время форму торговых войн. Колонии продолжали служить для европейской буржуазии одним из средств первоначального накопления. Вместе с тем они приобретали все большее значение в качестве источников многих видов сырья и внешних рынков для быстро развивавшихся в Европе мануфактур. Наконец, наличие колоний, стимулируя развитие судоходства и торговли, являлось важнейшей предпосылкой роста торгового и военно-морского флота.