Однією з найвидатніших перемог українського війська була Конотопська битва 8 липня 1659 року, коли козаки під проводом гетьмана Івана Виговського вщент розгромили 100-тисячну московську армію. Ясна річ, в радянських підручниках історії про неї не згадували. Самого ж гетьмана Виговського обзивали зрадником, польським, шведським і татарським запроданцем.
Сучасні дослідники знаходять не відомі досі матеріали про гетьмана Івана Виговського, збагачуючи наші знання про одного з найрозумніших і найосвіченіших козацьких ватажків, який загинув як герой – у боротьбі за незалежну Україну.Навесні 1659 року московська армія під командуванням князя Трубецького чисельністю, за різними даними, від 100 до 150 тисяч вояків розпочала окупацію Лівобережної України, руйнуючи й грабуючи все на своєму шляху. Біля міста Конотопа (нині Сумщина) московське військо було затримане козаками… Героїчна оборона міста скувала основні сили ворога й дала змогу гетьманові Івану Виговському зібрати війська й підготуватися до генерального бою. На підмогу козакам прийшло до 30 тисяч кримських татар та незначні загони поляків. Зібравши всі наявні сили, Виговський вирушив назустріч загарбникам з метою визволити Конотоп від облоги та знищити вороже військо.
У бою московські війська зазнали нечуваного розгрому. Кілька воєвод потрапило в полон. Князя Пожарського Виговський віддав татарам. Той так паскудно лаявся, що хан наказав відрубати йому голову… Очікувалося, що гетьман Виговський піде просто на Москву. Бій під Конотопом, здавалося, вирішив війну на користь України, і з’явилася перспектива звільнитися від влади Московії.
Звістка про поразку під Конотопом дійшла до Москви і викликала справжній шок. Три дні Москва німувала, а на четвертий цар Олексій Михайлович Романов наказав готувати місто до оборони. Проте хвилювання царя, що Виговський з ханом піде далі на Москву, виявилися передчасними. Орда пішла на Лівобережжя, грабуючи та спустошуючи поселення і захоплюючи ясир. Тож тільки-но Виговському вдалося захопити Ромни, Лохвицю та декілька інших українських міст, які утримували його супротивники, як прийшла звістка з Криму, що козаки полковника Івана Сірка напали на татарські поселення, і це змусило хана з ордою залишити Виговського та повертатися в Крим.
Виграна битва залишилася фактично безрезультатною. Гетьман Іван Виговський не став розвивати наступ углиб Росії. Спровокований москалями кошовий отаман, полковник Іван Сірко підняв повстання на півдні. А поляки не поспішали надавати суттєвої підтримки Україні, приславши на до Виговському лише 1500 вояків. Таким чином, було втрачено шанс визволити Україну від царського панування. Московським агентам вдалося поширити ворожнечу до Виговського серед промосковськи налаштованої старшини, обіцяючи їй нові привілеї.
1)Народное ополчение - отряды вооружённого народа, сформированные вне связи с действующей властью. В создании народного ополчения проявились такие русские традиции как стремление к свободе, решимость отстаивать Православную веру, сильные национальные чувства (национализм) , массовое проявление альтруизма (желание принести пользу своему народу, не имея при этом личной выгоды) . 2) Причины победы 2-го ополчения следующие: был организован сбор денежных средств на нужды ополчения, эти средства собирали честные и знаомые с финансовым делом люди, взяточники подвергались немедленной смертной казни; была сделана ставка на русский национализм, всякое иностранное влияние уничтожалось на корню; был избран талантливый военный руководитель - князь Пожарский; всё ополчение было проникнуто преданностью к Православной Вере.
С IV в. центр хозяйственной и культурной жизни Римского государства переместился на Восток. В Константинополе жили лучшие архитекторы, ювелиры, художники. В особых мастерских изготавливали рукописные книга, украшенные великолепными миниатюрами. На протяжении всего раннего Средневековья империя оставалась целиком морской державой.
Восточная Римская (Византийская) империи включала территории с древними земледельческими традициями. Значительную роль 8 сельскохозяйственном производстве, в отличие от Запада, где был распространен рабский труд, продолжали играть свободные и полусвободные крестьяне. Опираясь на экономическую мощь государства, восточным императорам удалось отразить нападения варваров.
Наивысшего расцвета Византийская империя достигла в правление императора Юстиниана (527—565). Юстиниан попытался восстановить Римскую империю и се прежних границах. В 534 г. под ударами его войск пало государство панда-лов в Северной Африке. Затем началась война с Остготским королевством.
Юстиниан также вел войну с вестготами в Испании, где ему удалось добиться значительных успехов. Казалось, что мечты о восстановлении Римской империи близки к осуществлению. Но господство византийцев, восстановление ими прежних порядков и тяжелых налогов всюду вызывали недовольство. Завоевания Юстиниана оказались непрочными. Так, почти всю Италию вскоре захватили племена лангобардов, создавших там снос королевство.
В правление Юстиниана был создан "Свод гражданского права» — сборник византийских законов. В него входили законы римских императоров II — начала [V в.. законы, принятые Юстинианом, высказывание авторитетных юристов древности и краткий учебник права.
Славянизация Балкан.
С середины VI в. славянские племена, жившие в Центральной Европе к востоку от германцев, перешли от набегов на Византию к заселению Балканского полуострова. По словам византийского автора, славян «никоим образом нельзя обратить в рабство или подчинить». Уже при Юстиниане набеги происходили почти ежегодно. При его преемниках славяне вторгались в пределы империи и селились па ее землях.
К югу от Дуная славяне образовали в VII в. союз семи племен. В 70-х гг. VII в. на земли этого союза вторглись тюркские племена болгар, кочевавших в степях Северного Причерноморья. Болгарский хан Аспарух разбил византийскую армию. Хай привлек на свою сторону союз семи славянских племен и основал на землях Византии фактически независимое славяно-болгарское государство. первое Болгарское царство просуществовало с 681 по 1018г. Болгары-тюрки быстро растворились среди славян.
Славяне оказали огромное влияние на развитие Византии. В ходе заселения ими Балкан были уничтожены крупные земельные владения магнатов, в которых использовали труд рабов и зависимых людей., Утвердилась крестьянская соседская община Крестьяне стали свободными, но были обложены государственными податями. Сами славяне, особенно южные (болгары, сербы, хорваты и др.). испытали огромное византийское влияние. В 864 г. болгарский князь Корне принял крещение от Византии.
3. Византийская культура.
В Византии сохранялась древняя образованность, и вплоть до XII в. просвещение находилось здесь на более высоком уровне, чем где-либо в Пироне. Начальное образование давали в частных школах. Среднее образование получали под руководством учителя по античным пособиям. Оно включало в себя орфографию, риторику, арифметику, геометрию, астрономию, музыку и т.д. В середине XI в. в Византии были открыты и высшие школы — юридические и философские.
Наиболее известным архитектурным памятником Византии стал собор Святой Софии, возведенный в Константинополе при Юстиниане. «Золотым веком» в истории византийской культуры стал период с IX по XII в. В это время в Византии возводились красивейшие храмы. Их стены и своды сплошь покрывались мозаиками фресками.
Однією з найвидатніших перемог українського війська була Конотопська битва 8 липня 1659 року, коли козаки під проводом гетьмана Івана Виговського вщент розгромили 100-тисячну московську армію. Ясна річ, в радянських підручниках історії про неї не згадували. Самого ж гетьмана Виговського обзивали зрадником, польським, шведським і татарським запроданцем.
Сучасні дослідники знаходять не відомі досі матеріали про гетьмана Івана Виговського, збагачуючи наші знання про одного з найрозумніших і найосвіченіших козацьких ватажків, який загинув як герой – у боротьбі за незалежну Україну.Навесні 1659 року московська армія під командуванням князя Трубецького чисельністю, за різними даними, від 100 до 150 тисяч вояків розпочала окупацію Лівобережної України, руйнуючи й грабуючи все на своєму шляху. Біля міста Конотопа (нині Сумщина) московське військо було затримане козаками… Героїчна оборона міста скувала основні сили ворога й дала змогу гетьманові Івану Виговському зібрати війська й підготуватися до генерального бою. На підмогу козакам прийшло до 30 тисяч кримських татар та незначні загони поляків. Зібравши всі наявні сили, Виговський вирушив назустріч загарбникам з метою визволити Конотоп від облоги та знищити вороже військо.
У бою московські війська зазнали нечуваного розгрому. Кілька воєвод потрапило в полон. Князя Пожарського Виговський віддав татарам. Той так паскудно лаявся, що хан наказав відрубати йому голову… Очікувалося, що гетьман Виговський піде просто на Москву. Бій під Конотопом, здавалося, вирішив війну на користь України, і з’явилася перспектива звільнитися від влади Московії.
Звістка про поразку під Конотопом дійшла до Москви і викликала справжній шок. Три дні Москва німувала, а на четвертий цар Олексій Михайлович Романов наказав готувати місто до оборони. Проте хвилювання царя, що Виговський з ханом піде далі на Москву, виявилися передчасними. Орда пішла на Лівобережжя, грабуючи та спустошуючи поселення і захоплюючи ясир. Тож тільки-но Виговському вдалося захопити Ромни, Лохвицю та декілька інших українських міст, які утримували його супротивники, як прийшла звістка з Криму, що козаки полковника Івана Сірка напали на татарські поселення, і це змусило хана з ордою залишити Виговського та повертатися в Крим.
Виграна битва залишилася фактично безрезультатною. Гетьман Іван Виговський не став розвивати наступ углиб Росії. Спровокований москалями кошовий отаман, полковник Іван Сірко підняв повстання на півдні. А поляки не поспішали надавати суттєвої підтримки Україні, приславши на до Виговському лише 1500 вояків. Таким чином, було втрачено шанс визволити Україну від царського панування. Московським агентам вдалося поширити ворожнечу до Виговського серед промосковськи налаштованої старшини, обіцяючи їй нові привілеї.
Объяснение: