ответ:1
Объяснение:
Гетьма́нщина або Ві́йсько Запоро́зьке — українська козацька держава на території Наддніпрянщини, Сіверщини, Полісся та Східного Поділля. Веде свій початок від найбільшого козацького повстання в Речі Посполитій — Хмельниччини. Головою виступав виборний гетьман. З 1654 перебувала під протекторатом московського царя. Протягом другої половини XVII — початку XVIII століття, під час громадянської війни — часу розколу та правління окремими територіями різних гетьманів, останні, в боротьбі за єдиновладдя, визнавали верховенство Московського царства, Речі Посполитої та Османської імперії.
У 1667 за Андрусівським миром розділена по Дніпру на Правобережну і Лівобережну Україну. Після остаточного скасування в Речі Посполитій козацького устрою на Правобережжі 1699 року, продовжила існування лише на теренах Лівобережжя. Виконувала роль заслону для Московського царства від її військових супротивників. 1709 року, під час Великої північної війни, невдало намагалася перейти під протекторат Шведської імперії. Протягом 18 століття поступово втратила політичну і економічну автономію. 1764 року наказом імператриці Катерини ІІ інститут гетьмана було скасовано, а ще через рік Гетьманщину реформовано в Малоросійську губернію.
Оскільки з середини XIV й до 1780-х саме городові козаки були найчисленнішою групою служилого стану Гетьманщини, її також іноді згадують як Військо запорозьке Городове.
Значение Української козацької держави
Народження з Запорізької Січі Гетьманської держави було логічним продовженням формування нації і державності. Виняткову роль в цьому відіграв гетьман Богдан Хмельницький. При ньому держава набула всіх ознак республіканського демократичного устрою.
В цей час в Україні сформувалась нова верства населення — шляхта. В межах Гетьманщини саме шляхта і забезпечувала тяглість в існуванні українського політичного етносу з XTV по XIX ст. Шляхта, а не якийсь інший стан, пережила і сприйняла все краще від попередніх поколінь. Шляхта стала соціальним ідеалом нової української еліти Гетьманщини, яка досягла зрештою російського дворянського звання. Ця концепція грунтовно досліджена в монографії Н.Яковенко "Українська шляхта з кінця XIV до середини XVII ст. (Волинь і Центральна Україна)".— Київ, 1994.
В XIII веке самым большим государством на Балканском полуострове было Болгарское царство. Но крупные феодалы ослабляли страну бесконечными междоусобными воинами.
Болгарию со всех сторон теснили внешние враги. Они вторгались в её пределы, грабили и уводили в плен жителей. В XIV веке ослабевшее Болгарское царство распалось на три почти самостоятельных княжества.
В это время росло и усиливалось другое государство южных славян - Сербия. Король Сербии Стефан Душан совершил 13 победоносных походов на Византию и отнял много земель у Болгарии. Обширное Сербское государство на юге до Эгейского моря. Стефан Душан величал себя «царём сербов и греков» и готовился к походу на Константинополь. Но после его смерти Сербия раздробилась на мелкие феодальные владения.Европа в 14-15 веках
Третье большое государство на Балканском полуострове - Византийская империя - утратило своё былое могущество. После разгрома, учинённого крестоносцами в 1204 году, хозяйство Византии окончательно пришло в упадок. В приморских городах хозяйничали венецианцы и генуэзцы; они захватили в свои руки всю торговлю. С разорённого населения правительству удавалось собирать всё меньше налогов. Казна настолько опустела, что императорам пришлось продать свои драгоценности и заменить их поддельными. Бесконечные войны феодалов за императорский престол обессиливали государство.
В XIV веке страны Балканского полуострова были ослаблены междоусобными войнами феодалов и взаимной борьбой.
2. Первое завоевание турок-османов
В это время у народов Балканского полуострова завоевания появился опасный враг. В XIII веке в Малой Азии, турок-османов. на месте распавшегося государства турок-сельджуков, образовалось воинственное феодальное государство во главе с князем Османом. Объединённые под его властью племена стали называться турками-османами. Глава Османского государства принял звание султана.
Овладев Малой Азией, турецкие феодалы стремились к новым захватам. Лишь узкий пролив отделял турок от европейского берега. Византия, воюя с Сербией и Болгарией, нередко обращалась к османам за военной и этим готовила себе гибель. Турки стали совершать набеги на Балканский полуостров, грабя и опустошая целые области.
Убедившись в слабости Балканских стран, османы перешли от набегов к завоеваниям. Сначала они вторглись в Болгарию. Почти каждый город им приходилось брать с боя. Крестьяне уходили в леса и горы, устраивали засады и нападали на турок. Но болгарские феодалы не смогли объединиться для отпора завоевателям. В XIV веке Болгария попала под власть султана.
Подчинив Болгарию, турки обрушились на Сербию.
Объяснение: