Объяснение:
Касательно Киевской Руси, то тут целая отдельная история. Народ государства вполне небезосновательно считал себя приемниками и «духовными наследниками» Византии, в Европе она более известна, как Восточная Римская Империя. Отсюда следует и другое событие. После падения Константинополя в 1453 году (в российских летописях это событие обозначалось, как падение Царьграда», в момент становления Ивана III на трон, последующих правителей начали называть именно «царями». Однако официально этот титул закрепился на Руси начиная с правления внука Ивана Грозного.
А теперь пару слов о «короле». Достоверно ничего не известно о настоящем происхождении этого термина. Однако среди историков возникла теория, согласно которой титул «король» начал закрепляться в период правления Карла Великого, именовавшего себя императором всего Запада.
«Король» не прижился на древней Руси. Это обусловлено тем, что во все времена русичи брали пример именно с Византии и считали ее духовным ориентиром. А потому они перенимали большинство традиций. Одной из которых считалось, что правитель Руси должен быть царем, а не королем.
Другая теория утверждает, что термин «король» все-таки использовался на территории древней Руси. Однако его сила была значительно ниже, чем у «царя». Также известно, что русичи использовали, в качестве легитимности правления, исключительно Византийскую Империю.
Хто мав право навчатися в Афінах?
Освіту могли отримати лише чоловіки.
Дівчата і жінки повинні були сидіти вдома і отримувати знання, які їм могли б знадобитися у подружньому житті. Щоправда в Академії Платона в Афінах навчалися жінки. Зокрема, Ластенія Мантінейська та Аксіотея Фліуська.
Яке головне виховання в Афінах?
Афінська виховна система істотно відрізнялась від спартанської. На противагу міцному військовому тренуванню спартанців, лідери афінської демократії створили у своїй країні гармонійне виховання, метою якого було створення добрих громадян здатних добре оборонятися. Це виховання було в загальній гармонії з цілою системою афінського життя, в якій воно було невід’ємним і неодмінним елементом. Контраст між виховними системами обумовлений контрастом у політичній і соціальній структурі обох міст.
Афінська виховна система, як і виховні системи всіх інших грецьких міст, складалася з гімнастики, музики та граматики. Суть розбіжності між афінською та спартанською системами полягала у меті виховання молоді та характері фізичних вправ і музичного тренування.
В Афінах виховання молоді протягом архаїчного періоду мало виключно аристократичний характер. Метою афінського виховання на початок класичного періоду стає калокагатія.
Чого навчали дітей в Афінах и Спарті?
Афіняни починали свою освіту у віці семи років. Залежно від доходу батьків, діти навчалися індивідуально або ж у групах. Спочатку їх навчали читати, писати і рахувати. Потів вчителі давали їм завчати напам'ять вірші.