ответ:У одного чешского историка мне встретился пассаж: "Европейцы наступали на империи пороха двумя потоками - с юга приплывали португальцы и голландцы на своих корабляx, а с севера по суше продвигались русские". В западной историографии империями пороха иногда называют незападные державы XVI-XVII веков, которые обладали примерно тем же набором технологий, что и европейцы, но в которых отсутствовали европейские институты и идеи - Оттоманскую Порту, Иран, империю Великих Моголов и Китай. В перспективе идеи и институты оказались важнее технологий, и в XVIII-XX веках означенные страны стaли жертвами тех или иных форм западной колониальной экспансии. Россия в XVI-XVII столетиях занимала двойственное положение. Мне попадались исторические работы, в которых Московское царство в некоторых главах перечисляется в одном списке с Турцией и Китаем, как типичная империя пороха, а в некоторых - ставится в один ряд с Испанией и Англией, как одно из европейских экспансионистских государств. В Московии не было университетов и театров, но первопроходцы Ермака считаются полным аналогом конкистадоров Кортеса. Наконец, Пётр Великий завёл в России западные институты, чем определил последующую историю страны. K середине XVIII века два старых европейских государства - Испания и Швеция - выпали из списка великих держав, а два новых хищника - Россия и Пруссия - заняли их место в великолепной пятёрке. Между Россией, Австрией и Пруссией располагалась страна, история которой представлает собой историкo-географический парадокс - Польша. В конце XVII векa гусары Яна Собесского, как белокрылые ангелы, появились под стенами Вены, чтобы Европу от турецкого нашествия. После свершения этого подвига польские силы словно бы иссякли. История Польши XVIII столетия считается классической историей упадка. Речь Посполитая перестала поспевать в ногу со временем. В Европе воцарились рационализм и просвещение, абсолютизм и бюрократия. Польша сползала к анархии и распаду на фоне религиозного мракобесия и социального экстремизма. В середине XVIII века европейские публицисты уже отзывались об этой анахроничной полyреспублике, как о варварской и тёмной стране. Французский посол в Польше отмечал, что в ответ на его попытки заговорить о международной политике собеседники предпочитают сменить тему, а местные журналы пишут только о внутренних польских делах. Поляки впали в такой провинциализм, что совершенно перестали интересоваться европейскими делами. Август II и Август III, занимавшие и саксонский, и польский троны, учaствовали в европейских войнах ислючительно в качестве саксонских курфюрстов. Как польские короли, они соблюдали нейтралитет, поскольку польская армия была небое Де-факто Речь Посполитая превратилась в империю пороха, со всех сторон окружённую европейскими колонизатор.Решающее слово в польских делах принадлежало русским. Когда сил нашей дипломатии оказывалось недостаточно, в дело вступала наша армия. Если польский сейм колебался с принятием нужного русским решения, под его окнами появлялась русская артиллерия, и повторное голосование проводилось под дулами её пушек. Русское вмешательство в польские дела проходило под лозунгом защиты диссидентов. Диссидентами назывались религиозные меньшинства - православные и протестанты - подвергавшиеся в Речи Посполитой гонениям со стороны католиков. Европейские публицисты рассматривали русские акции в Польше, как приобщение отсталой страны к настоящему духу христианства.
Объяснение:
Старода́вній Рим — одна з цивілізацій Давнього світу та античності, отримала свою назву від головного міста — Рима, яке в свою чергу назване на честь легендарного засновника — Ромула. Стародавній Рим був цивілізацією, яка виросла з маленької землеробської громади, заснованої на Апеннінському півострові ще в X столітті до н. е. Центр Рима формувався в межах болотистої рівнини, обмеженої Капітолієм, Палатином і Квіріналом. Розміщена вздовж Середземного моря, Римська держава з часом стала однією з найбільших імперій Давнього світу[1].
За століття свого існування, давньоримська цивілізація змінювалася від монархії до олігархічної республіки, а потім — до все більш автократичної імперії. Завдяки завоюванням та асиміляції вона згодом почала домінувати над усім Середземноморʼям. Вершини своєї могутності Стародавній Рим досяг у ІІ столітті н. е., коли під його контролем опинилися території від сучасної Шотландії на півночі до Ефіопії на півдні та від Вірменії на сході до Португалії на заході.
У 395 р. Римська імперія розділилася на дві частини — західну та східну. Уражена внутрішньою нестабільністю та атакована різними мігруючими народами, західна частина імперії, що включала Іспанію, Галлію, Британію та Італію, розпалася на незалежні королівства у V столітті. Східна частина імперії, яка мала за столицю Константинополь і включала Грецію, Анатолію, Сирію та Єгипет, вижила в цій кризі і, незважаючи на втрату Сирії та Єгипту, завойованих арабами, відновилася та проіснувала ще тисячу років, але врешті-решт її залишки анексувала турецька Османська імперія. Цю східну, християнську, середньовічну стадію існування Римської імперії історики зазвичай називають Візантійською імперією.
Певний вплив на становлення давньоримської цивілізації мала культура етрусків і давніх греків. В етрусків римляни запозичили більшість букв свого алфавіту, деякі прийоми будівництва, ряд обрядів (наприклад, гладіаторські бої). Символ Риму — бронзова статуя вовчиці — виконана етруським майстром. Етруською була і остання з царських династій. Грецький вплив на римську культуру був значним: вивчалася грецька філософія, література, знання грецької мови стає обов'язковим для грамотної людини, копіюються грецькі скульптури. Давньоримську цивілізацію разом із Давньою Грецією, як правило, об'єднують у поняття «класичної античності».
Стародавній Рим зробив великий внесок у розвиток права, військової справи, мистецтва, архітектури, технологій та мови у західноєвропейській цивілізації. Сучасному світові Стародавній Рим подарував римське право, деякі архітектурні форми та рішення (наприклад, хрестово-купольну систему) і безліч інших нововведень (наприклад, колісні водяні млини). Християнство як релігія народилося на території Римської імперії.
Офіційною мовою давньоримської держави була латина, релігія протягом більшої частини існування була політеїстична, неофіційним гербом імперії був золотий орел, після прийняття християнства з'явилися лабаруми і хризма.