Фёдор I Ива́нович, известен также по имени Феодор Блаженный, (31 мая 1557, Переславль-Залесский — 7 (17) января 1598, Москва) — царь всея Руси и великий князь Московский с 18 (28) марта 1584 года, третий сын Ивана IV Грозного и царицы Анастасии Романовны Захарьиной-Юрьевой, последний представитель московской ветви династии Рюриковичей. Канонизирован Православной Церковью как «святой благоверный Феодор I Иоаннович, царь Московский»[1]. Память 7 (20) января, воскресенье перед 26 августа (8 сентября), то есть первое воскресенье сентября (Собор Московских святых).
Объяснение:
вроде да
Ворожа Російській імперії позиція, зайнята Великою Британією та Австро-Угорщиною, і введення англійської ескадри у Мармурове море змусили царський уряд утриматися від заняття Константинополя. 19 лютого (3 березня) був підписаний вигідний для Російської імперії і балканських держав Сан-Стефанський мирний договір 1878, умови якого були значно урізані на Берлінському конгресі 1878 року.
Попри це війна мала велике значення для визволення народів Балкан від османського ярма та завоювання ними незалежності. Росія повернула південну частину Бессарабії, втрачену після Кримської війни, і приєднала Карську область.
Объяснение: