У березні 1190 року війська Фрідріха I Барбаросса переправилися в Азію, рушили на південний-схід і, після страшних втрат, пробилися через усю Малу Азію, але несподівано після переходу через Тавр імператор потонув у річці Салефе. Частина його війська розійшлася, багато загинули, інших герцог Швабії Фрідріх VI привів в Антіохію, а потім до Акри. Кіпр потрапив під владу хрестоносців. Облога Акри йшла погано внаслідок розбрату між французьким і англійським королями, а також між Гі де Лузіньяном і маркграфом Конрадом Монферратським, який заявив по смерті дружини Гі претензії на єрусалимську корону й одружився на Ізабеллі Єрусалимській, сестрі й спадкоємниці померлої СибіллиПісля взяття Акри хрестоносці діяли в'яло й не наважилися рішуче напасти на Єрусалим, хоча й робили слабкі спроби. Нарешті, у вересні 1192 р., було укладене перемир'я із Саладіном: Єрусалим залишився у владі мусульман, християнам було дозволено відвідувати святе місто. Після цього Річард відплив у Європу.Хрестоносці також намагалися взяти під контроль Тір, але були переможені мусульманами. Мешканці Тіру по Захір аль-Дін Атабека, правителя Дамаску, до у захисті свого міста від франків з обіцянкою здати місто йому. Коли франки були переможені, мешканці Тіру не здали місто, а Захір аль-Дін коротко сказав:
Те, що я зробив, я зробив заради Бога і мусульман, а не через бажання золота і королівства.
На юге Золотой Орды преобладало скотоводство
У скотоводов в степях преобладали два основных ведения хозяйства — кочевой и полукочевой. Первый тип основывался на непрерывном кочевании, второй был связан с сезонными перекочевками и более длительными остановками.
Зимой кочевники загоняли скот в лесистые или заросшие камышом места для защиты от стужи и метелей. Ранней весной скот поился снеговыми водами, летом шел на водопой к рекам или озерам. Знаменитая «Яса» Чингисхана угрожала смертью тому, кто загрязняет источник воды.
Скотоводы имели свои родовые весенние, летние, осенние пастбища и определенные места зимовок. Причем земля, являясь основным средством производства, была строго распределена между феодалами. В главе «О татарах и их жилищах» Рубрук пишет, что «всякий начальник знает… границы своих пастбищ, а также где он должен пасти свои стада зимою, летом, весною и осенью». Лучшие земли захватили самые крупные феодалы.
Речь слухах об отмене крепостного права в связи с созывом Уложенной комиссии.
Судя по всему речь идет о черносошных крестьянах, крепостных и дворовых холопах, чье бесправное положение к этому времени практически сравнялось.
С этого момента даже жаловаться на помещика крестьянам было запрещено. Помещики были вольны в наказаниях крестьянам. Теперь только убить крепостного было нельзя.