Наслідки промислової революції
У результаті революції сформувався політичний устрій нової Англії. Промислова революція, що розпочалася пізніше, сприяла, у свою чергу, формуванню нової економіки й суспільної структури. В економіці головну роль почала відігравати фабрично-заводська промисловість. Продукція, що виготовлялася на фабриках і заводах, завдяки використанню машин стала дешевою, що спричинило поступове витіснення з ринку виробів ремісників і мануфактур. Мінявся й характер англійської торгівлі: до країни завозили дедалі більше необхідної сировини, а за межі Англії вивозили дешеві фабричні товари.
Величезні зміни відбулись у соціальній структурі суспільства: старі соціальні верстви (феодали й селяни) поступилися місцем підприємцям і найманим робітникам.
Кількість підприємців постійно зростала і перевищила чисельність старих землевласників. Нові підприємці, або буржуазія, уособлювали нову, промислову, Англію. Вони володіли фабриками та заводами, знали ринки і вміло пристосовувалися до мінливого попиту споживачів. Для переважної більшості підприємців головним мірилом успішної діяльності ставав зиск. Без цього, звісна річ, жодне виробництво розвиватися не могло, тому з появою з суспільстві підприємців і найманих робітників почалася боротьба, спричинена конфліктом інтересів: або інтереси підприємця і розвитку виробництва, або інтереси найманого робітника і збільшення оплати його праці, соціальні гарантії. Перші виступи робітників були спрямовані проти машин, оскільки вони вважали їх винними у погіршенні умов праці, скороченні працюючих і заробітної плати. «Борців з машинами» назвали луддитами.
У період промислової революції головними верствами англійського суспільства стали підприємці та наймані робітники, що свідчило про формування в Англії індустріального суспільства. Існували й інші традиційні верстви, але вони вже не відігравали вирішальної ролі і поступово зникали.
Объяснение:
якось так)
Наслідки промислової революції
У результаті революції сформувався політичний устрій нової Англії. Промислова революція, що розпочалася пізніше, сприяла, у свою чергу, формуванню нової економіки й суспільної структури. В економіці головну роль почала відігравати фабрично-заводська промисловість. Продукція, що виготовлялася на фабриках і заводах, завдяки використанню машин стала дешевою, що спричинило поступове витіснення з ринку виробів ремісників і мануфактур. Мінявся й характер англійської торгівлі: до країни завозили дедалі більше необхідної сировини, а за межі Англії вивозили дешеві фабричні товари.
Величезні зміни відбулись у соціальній структурі суспільства: старі соціальні верстви (феодали й селяни) поступилися місцем підприємцям і найманим робітникам.
Кількість підприємців постійно зростала і перевищила чисельність старих землевласників. Нові підприємці, або буржуазія, уособлювали нову, промислову, Англію. Вони володіли фабриками та заводами, знали ринки і вміло пристосовувалися до мінливого попиту споживачів. Для переважної більшості підприємців головним мірилом успішної діяльності ставав зиск. Без цього, звісна річ, жодне виробництво розвиватися не могло, тому з появою з суспільстві підприємців і найманих робітників почалася боротьба, спричинена конфліктом інтересів: або інтереси підприємця і розвитку виробництва, або інтереси найманого робітника і збільшення оплати його праці, соціальні гарантії. Перші виступи робітників були спрямовані проти машин, оскільки вони вважали їх винними у погіршенні умов праці, скороченні працюючих і заробітної плати. «Борців з машинами» назвали луддитами.
У період промислової революції головними верствами англійського суспільства стали підприємці та наймані робітники, що свідчило про формування в Англії індустріального суспільства. Існували й інші традиційні верстви, але вони вже не відігравали вирішальної ролі і поступово зникали.
Объяснение:
якось так)
В 25 г. до н. э. римский военачальник Авл Теренций Варрон разбил племя салассиев, живших в Альпах и контролировавших горный проход недалеко от Сен-Бернара. Побежденные были проданы в рабство, а на их землях основали римскую колонию.
Подавив к 27 г. до н. э. восстания в Аквитании, Рим окончательно покорил Галлию, хотя на северо-востоке Галлии римляне постоянно соприкасались со свободными германскими племенами, нападавшими при поддержке галлов на римские владения. В 20 г. до н. э. Агриппа подавил волнения на Рейне, который со времени покорения Галлии Цезарем служил естественной границей между владениями Рима и германскими племенами. При этом ему пришлось переходить Рейн и эвакуировать союзное римлянам племя убиев, которое затем поселилось на левом берегу реки, основав город Кельн.
В 16 г. до н. э. римляне потерпели поражение от вторгшихся в Галлию германских племен. Один из легионов был разбит и потерял одно из своих знамен. Ситуация потребовала даже личного вмешательства императора Августа. В том же году в результате похода против племени теврисков к Риму была присоединена кельтская область Норик (на территории современных Штирии и Каринтии), древняя столица которой находилась неподалеку от современного Клагенфурта в Австрии. В 15 г. до н. э. римские полководцы Друз (пасынок Августа) и его старший брат Тиберий (кстати, мать Тиберия и Друза была женой императора Августа) победили в битве у Боденского озера племена ретов и винделиков, после чего вышли к Дунаю. Центральный город винделиков Манхинг (в Баварии) был захвачен и уничтожен римскими войсками. В том же году была в междуречье Рейна и Дуная основана провинция Реция. Потомки ретов — ретороманцы — сохранились до настоящего времени в швейцарском кантоне Граубюнден.
С этого времени началась длительная череда военных кампаний, которыми руководил Друз Старший. В 12 г. до н. э. он отразил атаку союза племен Среднего Рейна и сам перешел в наступление и на суше и на море, прорыв за Рейном каналы для кораблей. В 11 г. до н. э. Друз сразился в битве у Липпв с племенами сикамбров, свевов и херусков. Последние значительно превосходили римлян по численности и окружили их. Германцы были настолько уверены в победе, что даже заранее разделили добычу между различными племенами. Однако Друз решительно атаковал противников и нанес им сокрушительное поражение.
В течение 4 лет (12-9 гг. до н. э.) тяжелой войны, которую римские войска вели под начальством Тиберия, были покорены паннонцы, жившие на территории современной Австрии и восточной Венгрии. Их земли позднее были обращены в провинцию Паннония.
В 9 г. до н. э. Друз разбил в битве на Майне племена маркоманов, которые были оттеснены на восток в глухие леса, а их земли заняли римляне. В том же году Друз, находясь на Эльбе, неудачно упал с коня и умер. Римский сенат присвоил ему, первому среди римлян, почетное звание Германик, которое носили в дальнейшем его потомки, среди которых были императоры Гай Калигула, Клавдий и Нерон. В 8 г. до н. э. Тиберий, принявший после смерти Друза командование на германском направлении, начал войну с племенами сикамбров, и в следующем году победил их.
Объяснение: