зовнішня:
. Здійснював успішні походи проти половців (провів понад 80 по ходів), з якими підписав понад 19 мирних угод. Свого сина Юрія він навіть одружив із дочкою одного з половецьких ханів.
2. Зблизився з Візантією, Скандинавією, Західною Європою через налагодження династичних зв’язків:
• його сестра вийшла заміж за германського імператора;
• дочка — за угорського короля;
• сам князь був одружений з дочкою англійського короля;
• його син — з дочкою шведського короля;
• одна з дочок стала дружиною візантійського імператора;
• інша — угорського короля
внутрішня:
Князь Володимир - Василь Всеволодович прозваний Мономахом, був великим князем київським і був сином Володимира Ярославовича - найчудовіший з російських князів дотатарські періоду нашої історії, який залишив про себе гучну славу і добру пам'ять. Епоха його правління до цих пір залишає ряд різноманітних історичних суджень про значення для Росії його перетворень і нововведень: це і хрещення Русі, і спроби об'єднання князівств, і його знамените «Повчання». Все це робить актуальним і цікавим подальше вивчення особистості та суспільно-політичної діяльності Володимира Мономаха.
Предметом даної роботи є різноманітні аспекти внутрішньої політики Володимира Мономаха.
Хронологічні рамки дослідження визначені, перш за все, епохою правління Володимира Мономаха. Володимир народився в 1053 році. Помер - в 1125 році.
Географічні рамки обумовлені вивчення внутрішньої політики Володимира Мономаха, таким чином, в даній роботі досліджується в основному його економіко-політична діяльність у межах території князівств.
Гильом де Рубрук сопровождал Людовика Французского во время Седьмого крестового похода, закончившегося крайне неудачно. Выкупившись из плена, Людовик ещё четыре года оставался на Святой земле. В 1251 году в Цезарее он принял Андре де Лонжюмо, миссия которого завершилась безрезультатно. Но Людовик не оставил надежды наладить сотрудничество с монголами. В 1252 году французский король поручил Рубруку отправиться в южные степи, в ставку хана Бату. Помня о неуспехе посольства Лонжюмо, Людовик посоветовал Рубруку скрывать дипломатический характер поездки и путешествовать в качестве миссионера.
Весной 1252 года Рубрук и его спутники отправились из города Акка (Акра, Аккон), порта в Северной Палестине (к северу от мыса Кармель), в Константинополь, где задержались до весны следующего года. 7 мая 1253 года, получив рекомендательные письма от императора Балдуина II, они выехали из Константинополя. Переправившись через Чёрное море и высадившись в порту Солдайя (Судак) на южном берегу Крыма, монахи купили запряжённую четырьмя волами крытую повозку в Тартарии и двинулись к низовьям Волги (Этилии), где была ставка Батыя. Достигнув северного берега Азовского моря, путешественники направились на восток.
Объяснение:
все проверенно!
Гайдамацький рух — явище суспільного життя, зумовлене соціальними, релігійними та національними реаліями України 18 ст., насамперед ускладненням внутрішньо-політичної ситуації в правобережній частині Гетьманщини після її підпорядкування Речі Посполитій.
Руйнування національних державних інституцій, витворених правобережним козацтвом у ході національно-визвольної боротьби 2-ї половини 17 — початку 18 ст.; політична анархія, господарське розорення краю та відповідні зміни в соціальній
структурі населення в поєднанні з конфесійними проблемами, які накопичувалися, створювали в регіоні сприятливий ґрунт для соціального та національного протистояння. Перша згадка про гайдамаків у джерелах датується 1715, хоча, за твердженням В.Антоновича, гайдамацькі загони почали діяти на Волині вже 1708. Кількість їх збільшувалася настільки швидкими темпами, що для боротьби з гайдамаками польський уряд змушений був використовувати підрозділи регулярної армії.