Первая мировая война (28 июля 1914— 11 ноября 1918) — один из самых широкомасштабных вооружённых конфликтов в истории человечества. Это название утвердилось в историографии только после начала Второй мировой войны в 1939 году. В межвоенный период употреблялось название «Великая война» (англ. Тhe Great War, фр. La Grande guerre), «Великой войной», «Большой войной», «Второй Российской империи её также называли Отечественной», «Великой Отечественной», а также неформально (и до революции, и после) — «германской»; затем в СССР — «империалистической войной». Поводом к войне послужило Сараевское убийство 28 июня 1914 года австрийского эрцгерцога Франца Фердинанда девятнадцатилетним сербским террористом, студентом из Боснии Гаврилой Принципом, который являлся одним из членов террористической организации «Млада Босна», боровшейся за объединение всех южнославянских народов в одно государство. В результате войны прекратили своё существование четыре империи: Российская, Австро-Венгерская, Османская и Германская (хотя возникшая вместо кайзеровской Германии Веймарская республика формально продолжала именоваться Германской империей). Страны-участницы потеряли убитыми более 10 млн солдат и около 12 млн мирных жителей, около 55 млн человек были ранены.
Зовнішньополітичний курс гетьмана Івана Виговського сильно не відрізнявся від концепту Богдана Хмельницького. Суть полягала у продовженні національно-визвольної боротьби задля досягнення повної незалежності для Української держави. Паралельно із цим, гетьман жадав вивести батьківщину на міжнародну арену, як сильного та рівного актора.
У 1657 році, на засіданні Генеральної ради в Корсуні, І. Виговський укладає договір зі шведським послом. Суть домовленості полягала у побудові нового шведсько-українського військово-політичного блоку (союзу). Його метою стала гарантія територіальної цілісності та незалежності Української держави. Цього ж дня, гетьман прийняв послів й з інших місць, як-от: Австрії, Польщі, Туреччини, Молдавії та Валахії. Що стосується перемовин та їх результатів, Генеральна рада вирішила знову стати союзниками із Туреччиною та Кримським ханством. Щодо Польщі був укладений мирний договір.
Однак, варто зазначити, що Іван Виговський через прагнення дипломатичних відносин та через призму слабкості Української держави, прагнув не вступати у конфронтацію з Москвою. Тому, він відправив свою делегацію із повідомленням про нового гетьмана. Щоправда, його довгий час не визнавали гетьманом. Взамін цьому, в Москві вимагали багатьох поступок, а саме: вільний вхід до ряду міст, де будуть правити московські намісники (Чернігів, Переяслав, Ніжин). Гетьман зголосився на це із думкою про те, що набіги Москви припиняться.