пожайлуста.) Во Ця вежа була названа в честь свого творця. Зараз в честь нього називається один із міських районів. (нижче представлені 3 зображення оберіть правильний та позначте номер варіанту) Подсказка: это одесское здание
Апеннінський півострів розташований на захід від Балканського і відокремлений від нього Адріатичним морем. За своєю формою нагадує чобіт, який смугою суходолу видається на південь у Середземне море. За природними умовами він багато у чому протилежний Балканам.
Умови для життя на Апеннінському півострові сприятливіші, ніж на Балканах. Тут протікає декілька повноводних рік, найбільша з них — По (у давнину — Пад). В Італії чимало родючих рівнин, які щедро зігріваються південним сонцем. На невисоких пагорбах добре визріває виноград. Від холодних північних вітрів півострів захищають високі гори Альпи. Інші гори — Апенніни — тягнуться уздовж усього півострова. Вони багаті корисними копалинами і будівельним каменем. Апеннінський півострів омивається Тірренським та Адріатичним морями. До південно-західного краю півострова примикає острів Сицилія.
УІ тисячолітті до н.е. Італію населяло багато народностей. Крім італійських племен латинів, самнітів, сабинів та інших, за рікою Тибр жили етруски. їхня мова й по сьогодні не розшифрована, а тексти залишаються таємницею для істориків. Відомо, що у VIII ст. до н.е. етруски вже обробляли бронзу і залізо, мали колісниці і вміли їздити верхи, були чудовими мореплавцями і каменотесами. З каменю вони будували міста, дороги, мости. Правили країною царі.
Італіки багато чого навчилися в етрусків.
За легендою, родоначальником італійського племені латинів був троянець Еней, один із тих, хто врятувався після зруйнування Трої ахейцями. У битві з етрусками Еней загинув, а його син Юл заснував у Лації, області, де жили латини, місто Альба-Лонга, що стало головним латинським містом.
Через декілька поколінь царем у цьому місті став далекий нащадок Енея—Нумитор. Його молодший брат Амулій відібрав у Нумитора владу, а дочку царя Рею Сильвію силоміць зробив весталкою — жрицею богині вогню і домашнього вогнища Вести. їй заборонялося виходити заміж і мати дітей. Однак незабаром Рея Сильвія народила двох хлопчиків і заявила, що це—діти самого Марса, бога війни! Амулій не повірив їй і звелів утопити близнюків у Тибрі. Але кинутий на мілководді кошик не потонув. На лемент голодних братів-близнюків прибігла вовчиця. Вона нагодувала їх своїм молоком. А незабаром один із царських пастухів приніс кошик із дітьми додому. Пастух і його дружина назвали братів Ромулом і Ремом і, приховуючи від усіх таємницю своєї знахідки, виховали їх відважними і сильними. Коли хлопчики виросли і дізналися про своє походження, то вбили Амулія і повернули владу своєму дідові Нумитору. Вони вирішили заснувати нове місто в тих місцях, де були вигодувані вовчицею. Під час сварки Ромул випадково убив Рема, але наміру заснувати місто не облишив. Новому місту він дав своє ім'я (Рим — по-латині Рома) і став його першим царем.
Насправді місто виникло не відразу. Задовго до легендарної дати його появи (753 р. до н.е. ) на лівобережних пагорбах Тибру існувало декілька поселень. З них на Палатинському, Капітолійському та інших пагорбах і виникло місто Рим.
Римляни вирощували ячмінь, пшеницю, виноград, льон. Вони розводили велику рогату худобу, кіз, свиней, коней і ослів. Займалися ковальською справою, ткацтвом, виготовленням глиняного посуду. У VI ст. до н.е. Рим перетворився в багатолюдне місто, розташоване на семи пагорбах.
Згодом нащадки перших поселенців почали називати себе патриціями, а тих, хто не належав до старих родин і оселився тут пізніше, — плебеями. Для обговорення найважливіших справ патриції збиралися на народні збори (коміції).
БиблиотекаВы пришли в гости к товарищу. Он говорит: «Сейчас я покажу тебе свою библиотеку». И подходит к шкафу или полке, где стоят книги. «Пойду-ка сегодня в библиотеку», — говорите вы и идете в дом, где на дверях — табличка: «Детская библиотека». А в Москве можно увидеть несколько зданий, занимающих целый квартал. Это Российская Государственная библиотека.Здесь можно быстро получить нужную книгу или журнал. Чтобы обойти все помещения этой библиотеки, надо потратить много часов. Вы будете подниматься на лифтах, спускаться по лестницам, идти по коридорам. Вы увидите бесконечные ряды полок с книгами, и поезд, на котором везут книги от полок в читальный зал, и многое-многое другое. Каждая книга, напечатанная в нашей стране, обязательно попадает в эту библиотеку. И каждая газета, и каждый журнал. Вот и книга, которую вы сейчас читаете, стоит на полке знаменитой библиотеки. Книги. газеты, журналы приходят сюда из других стран. Их здесь многие миллионы. Вот какая это библиотека — самая большая в стране.И все-таки не зря и эта огромная библиотека — целый город книги, и детская библиотека, в которую вы привыкли ходить, и полка с книгами у вас в доме называются одним словом — библиотека. Библиотека — это собрание книг, которые один человек или много людей собрали и хранят. Собрали с любовью и хранят с заботой.Библиотеки существуют тысячи лет. В нашей стране первые библиотеки появились много веков назад. Вот и библиотеке, что расположилась в центре Москвы, напротив Кремля, больше ста лет. В библиотеках так много книг, что среди них трудно найти нужную. И здесь на приходят указатели — каталоги. Они есть в каждой библиотеке. В длинных ящиках стоят карточки. На каждой карточке написаны название книги и фамилия ее автора. А в углу — знак. Он состоит из букв и цифр и называется таинственно — шифр. Этот знак — сокращенный адрес книги на книжной полке. Библиотекарь посмотрит на шифр и сразу узнает, на какой полке, в каком месте искать книгу.Если вы еще не записались в библиотеку — запишитесь. А когда запишетесь, привыкайте пользоваться каталогами. Бывайте чаще в читальных залах библиотек. Здесь вы можете посмотреть свежие газеты и журналы, а библиотекарь подобрать нужные вам книги.Если вы еще не собираете книги, начните их собирать. Тогда у вас будет своя библиотека. Держите в ней книги в порядке. Если берете у кого-нибудь книгу, не забудьте вернуть ее и сами помните, кому вы дали свои книги почитать. Но обязательно давайте книги товарищам. Сколько книг должно быть в личной библиотеке? «Интеллигентному человеку достаточно библиотеки в сто книг, но ... эти сто книг нужно отбирать всю жизнь...» — писал когда-то великий поэт Александр Блок. Наряду с книгами художественными у вас должны быть справочники и словари, научно-популярные книги, которые, несомненно, пригодятся для школьных занятий. Здесь же разместится и литература по тому предмету, которым вы увлекаетесь.Конечно, собирание книг — дело не простое. Требует оно эрудиции, знаний, культуры. Ведь сейчас так много выпускается книг... Приобрести все, которые вам покажутся нужными, не удастся. Да и не стоит к этому стремиться: у нас в стране достаточно хороших библиотек. Надо только пойти туда и получить необходимую вам книгу — художественную или научную. Ну а для того, чтобы открыть «свои» книги, «своих» поэтов и писателей, нужно неустанно и много трудиться. И не стоит жалеть на это ни сил, ни времени. Умение читать серьезную книгу неизмеримо обогатит вашу жизнь и сделает ее еще более интересной.Первые библиотеки на Руси появились в период образования древнерусского феодального государства — Киевской Руси. В Киеве, Новгороде, Чернигове, Владимире и других городах широкое распространение получили письменность, переписка древнеславянских и перевод иностранных книг. В летописи (1037) отмечается, что Ярослав Мудрый собрал в Киеве много писцов для переписки славянских и перевода греческих книг. Часть этих книг он «положи в святой Софии церкви», основав таким образом,
Апеннінський півострів розташований на захід від Балканського і відокремлений від нього Адріатичним морем. За своєю формою нагадує чобіт, який смугою суходолу видається на південь у Середземне море. За природними умовами він багато у чому протилежний Балканам.
Умови для життя на Апеннінському півострові сприятливіші, ніж на Балканах. Тут протікає декілька повноводних рік, найбільша з них — По (у давнину — Пад). В Італії чимало родючих рівнин, які щедро зігріваються південним сонцем. На невисоких пагорбах добре визріває виноград. Від холодних північних вітрів півострів захищають високі гори Альпи. Інші гори — Апенніни — тягнуться уздовж усього півострова. Вони багаті корисними копалинами і будівельним каменем. Апеннінський півострів омивається Тірренським та Адріатичним морями. До південно-західного краю півострова примикає острів Сицилія.
УІ тисячолітті до н.е. Італію населяло багато народностей. Крім італійських племен латинів, самнітів, сабинів та інших, за рікою Тибр жили етруски. їхня мова й по сьогодні не розшифрована, а тексти залишаються таємницею для істориків. Відомо, що у VIII ст. до н.е. етруски вже обробляли бронзу і залізо, мали колісниці і вміли їздити верхи, були чудовими мореплавцями і каменотесами. З каменю вони будували міста, дороги, мости. Правили країною царі.
Італіки багато чого навчилися в етрусків.
За легендою, родоначальником італійського племені латинів був троянець Еней, один із тих, хто врятувався після зруйнування Трої ахейцями. У битві з етрусками Еней загинув, а його син Юл заснував у Лації, області, де жили латини, місто Альба-Лонга, що стало головним латинським містом.
Через декілька поколінь царем у цьому місті став далекий нащадок Енея—Нумитор. Його молодший брат Амулій відібрав у Нумитора владу, а дочку царя Рею Сильвію силоміць зробив весталкою — жрицею богині вогню і домашнього вогнища Вести. їй заборонялося виходити заміж і мати дітей. Однак незабаром Рея Сильвія народила двох хлопчиків і заявила, що це—діти самого Марса, бога війни! Амулій не повірив їй і звелів утопити близнюків у Тибрі. Але кинутий на мілководді кошик не потонув. На лемент голодних братів-близнюків прибігла вовчиця. Вона нагодувала їх своїм молоком. А незабаром один із царських пастухів приніс кошик із дітьми додому. Пастух і його дружина назвали братів Ромулом і Ремом і, приховуючи від усіх таємницю своєї знахідки, виховали їх відважними і сильними. Коли хлопчики виросли і дізналися про своє походження, то вбили Амулія і повернули владу своєму дідові Нумитору. Вони вирішили заснувати нове місто в тих місцях, де були вигодувані вовчицею. Під час сварки Ромул випадково убив Рема, але наміру заснувати місто не облишив. Новому місту він дав своє ім'я (Рим — по-латині Рома) і став його першим царем.
Насправді місто виникло не відразу. Задовго до легендарної дати його появи (753 р. до н.е. ) на лівобережних пагорбах Тибру існувало декілька поселень. З них на Палатинському, Капітолійському та інших пагорбах і виникло місто Рим.
Римляни вирощували ячмінь, пшеницю, виноград, льон. Вони розводили велику рогату худобу, кіз, свиней, коней і ослів. Займалися ковальською справою, ткацтвом, виготовленням глиняного посуду. У VI ст. до н.е. Рим перетворився в багатолюдне місто, розташоване на семи пагорбах.
Згодом нащадки перших поселенців почали називати себе патриціями, а тих, хто не належав до старих родин і оселився тут пізніше, — плебеями. Для обговорення найважливіших справ патриції збиралися на народні збори (коміції).
Правив Римом цар разом з радою старійшин—сенатом.