После принятия христианской веры Владимир Великий инициировал чеканку собственных монет, которые должны были ходить на подвластных ему землях. Чеканка в то время, как и многое другое, осуществлялась по византийскому образцу. В обращение были выпущены два вида монет: золотые златники и серебряные сребреники. Изображения на них были практически идентичны тем, что украшают солиды византийский императоров Василия II македонской династии и Константина VIII.
На настоящее время известны всего лишь 11 разновидностей златников князя Владимира Великого. Друг от друга они отличаются аверсами. Большинство из них хранятся в Эрмитаже.
Примерно 6 из 11 монет были отчеканены одним и тем же мастером, на это указывает наличие на аверсе надписи «Владимир на столе» или «Владимир, а сие его злато», где князь изображен со скипетром и венцом на голове; выше от него изображен фамильный герб Рюриковичей — трезубец, на реверсе изображен Иисус Христос.
На настоящее время известны всего лишь 11 разновидностей златников князя Владимира Великого. Друг от друга они отличаются аверсами. Большинство из них хранятся в Эрмитаже.
Примерно 6 из 11 монет были отчеканены одним и тем же мастером, на это указывает наличие на аверсе надписи «Владимир на столе» или «Владимир, а сие его злато», где князь изображен со скипетром и венцом на голове; выше от него изображен фамильный герб Рюриковичей — трезубец, на реверсе изображен
надеюсь
Наприкінці 1850-х pp. почали організовуватися напівлегальні гуртки — громади. Перша громада виникла в Києві 1859 р. на базі таємного гуртка «хлопоманів» (від польського «хлоп» — селянин). Очолив її історик, пізніше професор Київського університету, Володимир Антонович. Громадівський рух, названий владою «українофільством», набув значного поширення. Громади виникли в Харкові, Чернігові, Полтаві, Одесі, Катеринославі та інших містах. Гуртки об'єднували представників різних ів суспільства з різними політичними поглядами. їхня діяльність мала, в основному, культурно-просвітницький характер (відкриття недільних шкіл, пропаганда художньої і наукової літератури, вивчення української мови, історії, етнографії тощо). Серед найактивніших учасників громадівського руху були композитор Микола Лисенко, письменник і драматург Михайло Старицький, письменники Олександр Кониський, Володимир Самійленко, Панас Мирний, історик Михайло Драгоманов, соціолог Сергій Подолинський, етнограф Павло Чубинський, засновник української статистичної науки Олександр Русов. Було створено керівний центр громад усієї України, до якого увійшли В. Антонович, П. Чубинський, О. Русов. Громади підтримували зв'язки з представниками національного руху Західної України.