Увеличение дворянских привилегий как на государственной службе, так и в вотчинах привело к ужесточению крепостного права. Широких масштабов достигла торговля крестьянами. Крепостное право рас на новые территории России.
По Указу о единонаследии поместья в правовом отношении были уравнены с вотчинами. Вместо деления земли на вотчины и поместья все земельные владения дворян стали называться недвижимым имуществом. Запрещалось дробить недвижимое имущество (землю) при передаче его по наследству. Землю можно было завещать только одному из сыновей, а при их отсутствии – одной из дочерей. Если завещания не было, земля переходила к старшему сыну. Остальные наследники обоего пола получали лишь движимое имущество.
Изданием этого Указа достигались две цели:
1) младшие сыновья умершего дворянина, лишаясь наследства, должны были добывать средства к существованию на гражданской или военной службе, вследствие чего правительство получало необходимые ему кадры из дворян;
В 1731 г. императрица Анна Иоанновна отменила этот Указ. По новому закону недвижимое имущество подлежало разделу поровну между сыновьями умершего. Отмена Указа Петра I была вызвана тем, что с расширением территории Российской империи в распоряжении правительства оказался обширный земельный фонд, из которого дворянам щедро раздавались земли.
З середини VI ст. слов'янські племена, які жили в Центральній Європі на схід від германців, перейшли від набігів на Візантію до заселення Балканського півострова. За словами візантійського автора, слов'ян «жодним чином не можна перетворити на рабство або підпорядкувати». Уже при Юстиніані набіги відбувалися майже щорічно. При його наступників слов'яни вторгалися в межі імперії і селилися па її землях.
На південь від Дунаю слов'яни утворили в VII ст. союз семи племен. У 70-х рр. VII ст. на землі цього союзу вторглися тюркські племена болгар, що кочували в степах Північного Причорномор'я. Болгарський хан Аспарух розбив візантійську армію. Хай привернув на свій бік союз семи слов'янських племен і заснував на землях Візантії фактично незалежне слов'яно-болгарську державу.Перше Болгарське царствопроіснувало з 681 по 1018г. Болгари-тюрки швидко розчинилися серед слов'ян.
Слов'яни справили величезний вплив на розвиток Візантії. В ході заселення ними Балкан були знищені великі земельні володіння магнатів, в яких використовували працю рабів і залежних людей., Затвердився селянська сусідська громада Селяни стали вільними, але були обкладені державними податками. Самі слов'яни, особливо південні (болгари, серби, хорвати та ін.). випробували величезну візантійський вплив. У 864 р болгарський князь Корне прийняв хрещення від Візантії.
Візантійська культура.
У Візантії зберігалася древня освіченість, і аж до XII ст. просвіта знаходилося тут на більш високому рівні, ніж де-небудь в Пірон. Початкову освіту давали в приватних школах. Середню освіту отримували під керівництвом вчителя за античними посібниками. Воно включало в себе орфографію, риторику, арифметику, геометрію, астрономію, музику і т.д. У середині XI ст. в Візантії були відкриті і вищі школи - юридичні та філософські.
Найбільш відомим архітектурним пам'ятником Візантії став Собор Святої Софії,зведений в Константинополі при Юстиніані. «Золотим століттям» в історії візантійської культури став період з IX по XII ст. У цей час у Візантії зводилися красиві храми. Їх стіни і склепіння суцільно покривалися мозаїками фресками.
Лютеранство - Протестантское вероисповедание, возникшее на основе учения Лютера, направленного против католичества и римского папы. Кальвинизм - протестантское направление христианства, основными течениями в кальвинизме являются пресвитерианство, реформатством. Во многом эти два направления схожи, а благодаря "Леенбергскому соглашению" между Лютеранами и Реформатами (чистыми Кальвинистами) и Англиканами существует "Единство Алтаря", т. е пасторы и прихожане этих церквей имеют литургическое межцерковное общение.
Увеличение дворянских привилегий как на государственной службе, так и в вотчинах привело к ужесточению крепостного права. Широких масштабов достигла торговля крестьянами. Крепостное право рас на новые территории России.
По Указу о единонаследии поместья в правовом отношении были уравнены с вотчинами. Вместо деления земли на вотчины и поместья все земельные владения дворян стали называться недвижимым имуществом. Запрещалось дробить недвижимое имущество (землю) при передаче его по наследству. Землю можно было завещать только одному из сыновей, а при их отсутствии – одной из дочерей. Если завещания не было, земля переходила к старшему сыну. Остальные наследники обоего пола получали лишь движимое имущество.
Изданием этого Указа достигались две цели:
1) младшие сыновья умершего дворянина, лишаясь наследства, должны были добывать средства к существованию на гражданской или военной службе, вследствие чего правительство получало необходимые ему кадры из дворян;
2) устранялось дробление земельных владений дворян, невыгодное государству.
В 1731 г. императрица Анна Иоанновна отменила этот Указ. По новому закону недвижимое имущество подлежало разделу поровну между сыновьями умершего. Отмена Указа Петра I была вызвана тем, что с расширением территории Российской империи в распоряжении правительства оказался обширный земельный фонд, из которого дворянам щедро раздавались земли.
Вроде всё