Чтобы успешно отбивать нападения врагов, в Византии был введен новый порядок набора в войско: вместо наемников в армию брали воинов из крестьян, получавших за службу участки земли. В мирное время они обрабатывали землю, а с началом войны отправлялись в поход со своим оружием и лошадьми.
В VIII веке произошел перелом в войнах Византии с арабами. Византийцы стали сами вторгаться во владения арабов в Сирии и Армении и позднее отвоевали у арабов часть Малой Азии, области в Сирии и Закавказье, острова Кипр и Крит.
Из начальников войск в Византии постепенно сложилась знать в провинциях. Она строила в своих владениях крепости и создавала собственные отряды из слуг и зависимых людей. Нередко знать поднимала в провинциях мятежи и вела войны против императора.
Королі́вство Уго́рське (лат. Regnum Hungariae; 1000—1918) — королівство на території сучасних Угорщини, Словаччини, Хорватії і Славонії, Трансільванії, Воєводини, Закарпаття, Бургенланду, утворене Стефаном І Святим з династії Арпадів у 1000 році. У 14 столітті перейшло до Анжуйської, а з 15 століття — до Ягелонської династії. Після поразки у битві при Могачі 1526 року від військ Османської імперії втратило незалежність, ставши частиною володінь Габсбургів.