Відповідь:
Виділяють такі види економічних криз: стратегічна, прибутковості, освіти, надефективності та ліквідності. Причиною стратегічної кризи є неефективне планування та прогнозування, неефективний апарат управління, відсутність чи недостатність системи контролінгу, ігнорування типових систем захисту. Стратегічна криза спричинює кризу прибутковості. Збитки відволікають власний капітал, і це призводить до незадовільної структури балансу. Після затяжної кризи прибутковості виникає криза ліквідності, тобто підприємство є неплатоспроможним чи існує реальна загроза втрати платоспроможності. Основними причинами кризи ліквідності є незадовільна структура капіталу, зниження кредитоспроможності підприємства, високий рівень кредитної заборгованості підприємства, незадовільна робота з дебіторами.
Пояснення:
види кризи
Біржова криза — масовий розпродаж акцій та облігацій на фондовій біржі, спричинений різким падінням курсу цінних паперів.
Валютна криза — різкі коливання валютних курсів, девальвація та ревальвація валют тощо. Грошово-кредитна криза — порушення грошового обігу внаслідок інфляційних процесів у країні.
Екологічна криза — ситуація, що виникає в екологічних системах внаслідок порушення рівноваги під впливом стихійних природних явищ або внаслідок впливу антропогенних чинників.
Економічна криза — відносне надвиробництво товарів, які не знаходять збуту внаслідок обмеженості платоспроможного попиту населення.
Фінансова криза — глибокий розлад фінансової системи держави.
Алекса́ндр Македо́нский (Александр III Великий, др.-греч. Ἀλέξανδρος Γ' ὁ Μέγας; предположительно 20/23 июля или 6/10 октября 356 года до н. э. — 10/13 июня 323 года до н. э.) — царь Македонии из династии Аргеадов (с 336 года до н. э.), выдающийся полководец, создатель мировой державы, распавшейся после его смерти. Взойдя на престол в возрасте 20 лет после гибели отца, Филиппа II, он подавил восстание фракийцев и заново подчинил Грецию, где были разрушены мятежные Фивы. В 334 году до н. э. Александр переправился в Малую Азию, начав таким образом войну с Персидской державой. При Гранике он разгромил сатрапов, а при Иссе (333 год до н. э.) — самого царя Дария III, после чего подчинил Сирию, Палестину и Египет. В 331 году до н. э. при Гавгамелах в Месопотамии Александр одержал решающую победу. Дарий позже был убит; Александр, заняв внутренние районы Персии, принял титул «царь Азии», окружил себя представителями восточной знати и начал думать о завоевании мира. За три года (329—326 годы до н. э.) он завоевал Среднюю Азию. Вторгнувшись в Индию, царь и там начал одерживать победы, но его армия, утомлённая долгим походом, взбунтовалась, так что Александру пришлось повернуть назад. В 324 году до н. э. он прибыл в Вавилон, ставший его столицей. Уже в следующем году, во время подготовки к походу в Аравию.Александр умер в возрасте 32 лет.Созданная в ходе завоеваний держава вскоре распалась, разделённая между полководцами царя — диадохами. Тем не менее, благодаря походам Александра началось распространение греческой культуры на Востоке, заложившее основу эллинизма.
Александр ещё в античную эпоху был признан одним из величайших полководцев в истории. Его имя активно использовалось в политической пропаганде. В Средние века одной из самых популярных книг в Европе и ряде регионов Азии и Африки стал «Роман об Александре», наполнивший биографию заглавного героя вымышленными эпизодами; в мусульманской традиции Александра начали отождествлять с Зу-ль-Карнайном. В эпоху барокко македонский царь стал популярным персонажем театра и живописи.