Разгром Джунгарского ханства. На ситуацию в самом Казахстане и его взаимоотношения с соседними владениями, особенно с Россией, существенное влияние оказало ослабление, а затем и ликвидация Джунгарии как самостоятельного государства. После смерти видно-го полководца Галдан-Цэрэна (1745 г.) враждебные действия джунгар против казахов ослабли, и реальная угроза порабощения ими казахских земель была устранена. Однако и в середине XVIII в. джунгары совершили ряд разорительных набегов в места расположения российских горнозаводских предприятий, что вызвало обоснованную тревогу Сибирской пограничной администрации. В этих условиях, чтобы обезопасить заводы и рудники, с одной стороны, а с другой — продолжить колонизационное освоение богатого природными ресурсами края, указом Елизаветы Петровны с 1747 г. все демидовские заводы и рудники были объявлены собственностью династии Романовых.
Объяснение:
Лучший ответ
Протягом 15 – першої половини 16 ст. в житті українських селян відбувалися істотні зміни, сутність яких полягала в обмеженні особистої волі, поступовому закріпаченні.
За тих часів в Україні набирало сили й продовжувало розвиватися велике феодальне землеволодіння – магнатське.Воно зростало за рахунок дарувань великого князя, захоплення пусток, общинних земель.На середину 16 ст. вільних земель общинних земель як і вільних общин майже не залишилось.З другої половини 15 ст. розгорнулося виробництво зерна на продаж у Західну Європу.Шляхта Галичини та Західної Волині починає закладати фільварки.Із поширенням фільварків землевласники були зацікавлені в праці селян панському маєткові з«тяглом» та обмеженні права переходу селян. Кількість "непохожих" селян із року в рік збільшується.Першим відомим документом, який започаткував закріпачення селян, вважають рішення шляхти Галичини 1435 р. За ним селянин мав право піти від землевласника лише на Різдво, сплативши йому великий викуп.На українських землях у Великому князівстві Литовському почали закріпачувати селян із 1447 р. згідно з привілеєм Казимира ІV.Закріпачення основної маси селян було стверджено у тогочасних кодексах законів – знаменитихЛитовських статутах (відомо всього три редакції:1529, 1566 та 1588 рр.). Вже Перший Литовський статут, великокнязівські привілеї та польські законодавчі акти, звичаєве право всіляко захищали інтереси землевласників, їхнє правове становище.
Объяснение: