ответ: Скифский язык откололся от единой иранской языковой общности на рубеже 1 тыс. до н. э.
Скифы мигрировали в Восточную Европу с Востока, с Южного Урала и территории Казахстана, вытеснив из Северного Причерноморья киммерийцев и заняв территории современных Южной России, Украины, частично Молдавии и Добруджи.
Диодор Сицилийский сообщает о переселении скифами савроматов из Мидии к реке Танаис.[2] Плиний также сообщал, что сарматы родственны мидийцам[3]. Помпей Торг писал о языке ещё одного ираноязычного народа — парфян, буквально следующее: «Язык у них — средний между скифским и мидийским, помесь того и другого».
Позднее, в Европе скифы повсеместно были вытеснены, истреблены либо ассимилированы сарматами и готами, в Азии — тохарами, эфталитами и тюрками. Сарматы, в свою очередь, также были повсеместно вытеснены либо ассимилированы тюрками и славянами.
Тем не менее, на Кавказе сарматский язык сохранился в форме осетинского языка. Также, заметное число иранизмов существует в славянских языках и финно-угорских языках, что говорит о древнейших контактах между сарматами с одной стороны и праславянами и предками финно-угров с другой.
Народився в Умані в козацькій родині. Однодумець І. Мазепи, мав добрі дипломатичні здібності. Був обраний на посаду за пропозицією Петра І, який розраховував, що 60-річний гетьман не стане йому заважати здійснювати його плани подальшого підпорядкування земель Гетьманщини Росії. Резиденцію гетьмана перенесли з розореного Батурина до Глухова. Щоб уявити собі труднощі, які постали перед Скоропадським, треба ознайомитися з листом князя Голіцина до канцлера Головкіна. Цей лист містив політичну програму російського уряду щодо України. "Задля нашої безпеки треба насамперед посіяти незгоду між полковниками і гетьманом. Не треба виконувати прохань гетьмана. Коли народ побачить, що гетьман уже не має такої влади, як Мазепа, то, сподіваюсь, буде приходити з доносами... Треба, щоб у всіх полках були полковники, незгодні з гетьманом; якщо між гетьманом і полковниками не буде згоди, то всі їхні справи будуть нам відкриті".
Скоропадський згідно з традицією звернувся до Петра І з проханням затвердити "статті", але той довго зволікав, і вперше статті так і не були затверджені. Петро І призначив стольника Ізмайлова, людину брутальну, міністром при гетьмані, і дав йому дві інструкції — таємну і явну. У таємній інструкції наказувалось стежити за гетьманом, прислуховуватись до розмов старшин та козаків, і про все доносити. Полковниками Стародубського, Чернігівського і Ніжинського полків були призначені росіяни, призначення на інші посади в канцелярії гетьмана та в полкових отримали німці, серби, волохи, що не визнавали Скоропадського "своїм" гетьманом і не виконували його наказів. Уперше росіяни, і в тому числі фаворит царя Олександр Меньшиков, отримали в Україні великі землеволодіння. І. Скоропадський також роздавав двори і села у власність старшин — за період з 1708 по 1722 р. було роздано 22 села з 370 подвір'ями.
Объяснение: