Відповідь:
Пояснення:
Пан Великий Новгород, як називали його сучасники, рано відокремився від Києва.
Новгородська земля являла собою величезну територію. Вона тягнулася від Балтики до Уральських гір, від Білого моря і берегів Льодовитого океану до межиріччя Волги та Оки. З самого початку російської державності Новгород виступав нарівні з Києвом за лідерство в російських землях. Неодноразово Новгород брав гору над Києвом і стверджував своїх князів на загальноросійському престолі. Але одночасно Новгород постійно прагнув зберегти своє особливе положення на Русі, затвердити свою вільність. Хоча київські правителі регулярно посилали в Новгород своїх намісників - старших синів великих князів, їх влада ніколи верб була тут такою ж сильною, як в інших руських князівствах, що пояснюється міццю місцевого боярства, силою міських верств - багатого купецтва, ремісників. Великий авторитет мав тут і глава православної Церкви - новгородський архієпископ, або "владика", як його тут величали.
Причина особливої ролі Новгорода в російській історії полягала в самому ладі життя міста. Довгий час він розташовувався в центрі важливих торговельних шляхів - в південну Прибалтику, далі в німецькі землі і Скандинавію, а також на Волгу, а звідти в країни Сходу. Новгород виріс на торгівлі, праці ремісників, пушном промислі, господарствах великих землевласників. Тут раніше, ніж в інших містах, з'явилися купецькі об'єднання. Багаті торговці мали не тільки річкові та морські судна, а й склади, комори. Вони будували багаті кам'яні будинки, церкви. У Новгород приходило чимало іноземних купців. Тут розташовувалися їхні двори. У новгородську торгівлю включалися не тільки купці і ремісники, але й бояри, представники Церкви, в тому числі і "владика". З часом в Новгородській землі виросли великі міста Псков, Ізборськ; раніше велику роль грала древня Ладога.
Сюди не доходили набіги печенігів і половців. Це оберігало народний працю, створювало сприятливі умови: для розвитку краю. Велику силу в Новгороді з часом отримали великі землевласники - бояри. Саме їх земельні володіння, ліси, рибні угіддя давали значну частину торгової продукції - хутро, мед, віск, рибу, льон. Інтереси боярства, купецтва, Церкви спліталися воєдино, тому верхівка міста, так звана аристократія, спираючись на свої незліченні багатства, грала таку велику роль в житті міста.
У політичному житті аристократія вела за собою ремісників, інший люд. Новгород виступав єдиним фронтом проти постійного політичного тиску то з боку Києва, то з боку Ростово-Суздальського князівства. У цій боротьбі всі новгородці були заодно, захищаючи своє особливе становище в російських землях, свій суверенітет. Але у внутрішньому житті міста така згуртованість не виявляється: нерідко виникали найгостріші зіткнення інтересів городян і міської верхівки, що виливалося у відкриті виступи, заколоти проти боярства, багатого купецтва, лихварів. Не раз вривалися повсталі городяни і на архиєпископський двір. Міська аристократія також не уявляла собою єдиного цілого. Гостро ворогували між собою окремі боярські і купецькі клани, які боролися за землі, Доходи, привілеї, за те, щоб поставити на чолі міста свого ставленика - князя, посадника або тисяцького.
Новгород суперничав з Києвом не тільки в господарському і торговельному відносинах, але і в частині зовнішнього вигляду міста. Тут, на лівому березі Волхова, на узгір'ї рано з'явився свій кремль, обнесений кам'яною стіною, на відміну від багатьох інших російських детинцев, обгороджених дерев'яно-земляними укріпленнями. Син Ярослава Мудрого Володимир збудував тут Софійський собор, який суперничав за красою та монументальності з київською Софією. Навпроти Кремля розташовувався торг, де зазвичай проходило міське віче - сход всіх політично активних жителів. На ньому вирішувалися багато важливі питання життя міста: вибиралися міська влада, обговорювалися кандидатури за князів, визначалася військова політика.
У XII-XV ст. Новгород Великий був сутнісно центр Новгородської феодальної республіки, феодальної держави Русі. Вищим органом влади тут було віче, на яке могло збиратися як міське, так і вільне сільське населення. Воно обирало з середовища боярства посадника (намісника князя в землях, що входили до складу держави), тисяцький (воєначальника, який очолював міське ополчення - "тисячу", помічника посадника) і навіть архієпископа (з 1156 г.). Віче збиралося по дзвону вічового дзвони, який був символом свободи і незалежності Новгорода. Зовні справді здавалося, що віче є найвищою владою в місті, але в реальності всі важелі управління та впливу перебували в руках аристократії. Бояри, багаті купці, церковники стояли за спиною віча, готували вигідні їм рішення, купували голоси людей, залякували і переслідували норовливих.
Надіюся сподобалося,багато непотрібного матеріалу?можеж вибрати головне
Қазақ хандығы, قازاق حاندىعى, Qazaq xandığı — бүгінгі Қазақстан Республикасы мен көрші аймақтардың территориясында 1465-1847 жылдар аралығында өмір сүрген мемлекет.[1] Қазақ хандығы Еділден Жайыққа дейінгі территорияны, Сырдария мен Әмудария өзендерінің аралығын, Хорасан жерін қамтыған.
Қазақ хандығының мемлекеттік құрылымы дала демократиясына негізделген монархияға негізделген. Мемлекет басшысы - хандар саяси билік жүргізетін. Олар төре тұқымынан шыққан сұлтандар арасындағы таңдау негізінде сайланатын.
Қазақ хандығының тұңғыш ханы - Керей, соңғы ханы - Кеңесары Қасымұлы.
правду о тебе порасскажу такую,
Что хуже всякой лжи…
Сталин, вы объявили меня «вне закона». Этим актом вы уравняли меня в правах — точнее, в бесправии — со всеми советскими гражданами, которые под вашим владычеством живут вне закона.
Со своей стороны отвечаю полной взаимностью: возвращаю вам входной билет в построенное вами «царство социализма» и порываю с вашим режимом.
Ваш «социализм», при торжестве которого его строителям нашлось место лишь за тюремной решеткой, так же далёк от истинного социализма, как произвол вашей личной диктатуры не имеет ничего общего с диктатурой пролетариата.
Вам не если награждённый орденом, уважаемый революционер-народоволец Н. А. Морозов подтвердит, что именно за такой «социализм» он провел пятьдесят лет своей жизни под сводами Шлиссельбургской крепости.
Стихийный рост недовольства рабочих, крестьян, интеллигенции властно требовал крутого политического маневра, подобно ленинскому переходу к нэпу в 1921 году. Под напором советского народа вы «даровали» демократическую конституцию. Она была принята всей страной с неподдельным энтузиазмом.
Честное проведение в жизнь демократических принципов демократической конституции 1936 года, воплотившей надежды и чаяния всего народа, ознаменовало бы новый этап расширения советской демократии.
Но в вашем понимании всякий политический манёвр — синоним надувательства и обмана. Вы культивируете политику без этики, власть без честности, социализм без любви к человеку.
Что сделали вы с конституцией, Сталин?
Испугавшись свободы выборов, как «прыжка в неизвестность», угрожавшего вашей личной власти, вы растоптали конституцию, как клочок бумаги, выборы превратили в жалкий фарс голосования за одну единственную кандидатуру, а сессии Верховного Совета наполнили акафистами и овациями в честь самого себя. В промежутках между сессиями вы бесшумно уничтожали «зафинтивших» депутатов, насмехаясь над их неприкосновенностью и напоминая, что хозяином земли советской является не Верховный Совет, а вы. Вы сделали всё, чтобы дискредитировать советскую демократию, как дискредитировали социализм. Вместо того, чтобы пойти по линии намеченного конституцией поворота, вы подавляете растущее недовольство насилием и террором. Постепенно заменив диктатуру пролетариата режимом вашей личной диктатуры, вы открыли новый этап, который в истории нашей революции войдёт под именем «эпохи террора».
Никто в Советском Союзе не чувствует себя в безопасности. Никто, ложась спать, не знает, удастся ли ему избежать ночного ареста, никому нет пощады. Правый и виноватый, герой Октября и враг революции, старый большевик и беспартийный, колхозный крестьянин и полпред, народный комиссар и рабочий, интеллигент и Маршал Советского Союза — все в равной мере подвержены ударам вашего бича, все кружатся в дьявольской кровавой карусели.
Как во время извержения вулкана огромные глыбы с треском и грохотом рушатся в жерло кратера, так целые пласты советского общества срываются и падают в пропасть.
Вы начали кровавые расправы с бывших троцкистов, зиновьевцев и бухаринцев, потом перешли к истреблению старых большевиков, затем уничтожили партийные и беспартийные кадры, выросшие в гражданской войне, вынесшие на своих плечах строительство первых пятилеток, и организовали избиение комсомола.
Вы прикрываетесь лозунгом борьбы «с троцкистско-бухаринскими шпионами». Но власть в ваших руках не со вчерашнего дня. Никто не мог «пробраться» на ответственный пост без вашего разрешения.
Кто насаждал так называемых «врагов народа» на самые ответственные посты государства, партии, армии, дипломатии?
— Иосиф Сталин.
Прочитайте старые протоколы Политбюро: они пестрят назначениями и перемещениями только одних «троцкистско-бухаринских шпионов», «вредителей» и «диверсантов». И под ними красуется надпись — И. Сталин.
Вы притворяетесь доверчивым которого годами водили за нос какие-то карнавальные чудовища в масках.
— Ищите и обрящите козлов отпущения, — шепчете вы своим приближённым и нагружаете пойманные, обречённые на заклание жертвы своими собственными грехами.
Вы сковали страну жутким страхом террора, даже смельчак не может бросить вам в лицо правду.
Волны самокритики «не взирая на лица» почтительно замирают у подножия вашего пьедестала.
Вы непогрешимы, как папа! Вы никогда не ошибаетесь!
Но советский народ отлично знает, что за всё отвечаете вы, «кузнец всеобщего счастья».
С грязных подлогов вы инсценировали судебные процессы, превосходящие вздорностью обвинения знакомые вам по семинарским учебникам средневековые процессы ведьм.
Вы сами знаете, что Пятаков не летал в Осло, М. Горький умер естественной смертью и Троцкий не сбрасывал поезда под откос.
Объяснение:
в интернете найди я там видела