Батьківщиною першого промислового перевороту була Англія. Соціально-економічні передумови для його здійснення визріли в цій країні у середині XVIII ст. Важливою передумовою промислового перевороту була буржуазно-демократична революція середини XVII ст., яка ліквідувала основні перепони розвитку підприємництва, розчистила шлях для становлення індустріального суспільства.
Цьому сприяв і аграрний переворот ХVІ - ХVІІ ст., внаслідок якого прискореними темпами розвивалося високотоварне, базоване на фермерській основі, сільське господарство. Аграрні зрушення сприяли вивільненню великої кількості людей і створили резерв дешевої робочої сили, необхідної для розвитку фабрично-заводської промисловості.
До другої половини XVIII ст. в Англії завершилося формування нації - важливого політичного чинника, який мав великий вплив на становлення економічної основи цивілізації нового типу. У цей же час у країні відбулося становлення єдиного національного ринку, який стимулював розвиток господарства в цілому.
Объяснение:
(Освіта)В цей час засновано школи при Ніжинському, Лубенському, Чернігівському, Полтавському, Переяславському, Прилуцькому і Миргородському полках. На 1099 поселень їх було 866, у новостворених Чернігівському, Городненському та Сосницькому повітах працювали 134 школи, тобто одна школа на 746 учнів. Після Берестейської унії на зразок Львівської братської було засновано Стрятинську, Луцьку, Кам'янську, Пинську та інші школи, в яких головна увага приділялася вивченню грецької мови, тому ці фшколи називали "грецькими". Гетьман Сагайдачний заповів спеціальні кошти на утримання вчителів грецької мови у Львівській та Київській школах.
(Архітектура)В українській архітектурі XVI - I пол. XVII ст. важливе місце займало оборонне будівництво. Часто використовувалася традиційна фортифікаційна система з земляними валами, глибокими ровами та дерев'яними стінами, якщо іншого матеріалу не було. Але водночас будуються фортеці, над спорудженням яких на за польської корони працюють іноземні спеціалісти. Гійом Левассер де Боплан у 1635 р. проектував замок в Кременчуці та фортецю Кодак на Дніпрі. В цей же час в різних місцевостях України будувались замки й укріплення. Кам'яні замки здебільшого споруджувались на Правобережжі, насамперед на Поділлі і Волині, а також у Східній Галичині, на Північній Буковині і Закарпатті. Як фортеці часто будувались й культові споруди - церкви і монастирі. Архітектори України вміло поєднували в будівництві український національний стиль з кращими надбаннями європейського ренесансу. Так було збудовано такі прекрасні споруди, як будинок активного діяча Львівського братства купця Костянтина Корнякта (1580). Вежа Корнякта (1588), каплиця Трьох святителів (1578) і Успенська церква (1598-1630) вкупі створюють унікальний ансамбль на Руській вулиці у Львові. Значну кількість храмів на території Лівобережної України зведено на честь козацьких перемог, зокрема Микольський собор у Ніжині (1668 р.), Вознесенський собор у Переяславі (1696 - 1700 рр.), Катеринська церква у Чернігові (1715 р.) та ін.
(мистецтво)
В іконі XVI - I пол. XVII ст. образ людини набув більшої життєвої активності й міцнішого зв'язку з сучасністю. Взірцем втілення нового розуміння людини є "Пантократор з апостолами". У багатьох іконах помітне тяжіння авторів до відображення життєвих прототипів: євангелісти з домажирських царських врат, народний стафаж в іконах з села Вишеньки "Різдво Марії", "Євангелісти" (близько 1576 р., с. Кам'янка-Бузька).Оригінальним національним явищем стали народні ікони — так звані Козацькі Покрови, на яких зображували козаків, старшин, гетьманів. Естетичні уявлення українців найповніше виявились у народному малярстві — популярних картинах "Козак Мамай", "Козак-бандурист", що відображають ідеал вільної людини, яка понад усе цінує свободу.Непересічне значення у розвитку вітчизняної музичної культури належить Києво-Могилянській академії. Тут діяли професійний хор і оркестр. В академії здобули музичну освіту Максим Березовський (1745 - 1777 рр.) та Артемій Ведель (1767 - 1808 рр.).
Відповідь:
Эпоха дворцовых переворотов ― принятое в исторической литературе название периода в политической истории России, когда в результате борьбы придворных группировок при поддержке гвардии неоднократно происходила насильственная смена правителя или его ближайшего окружения. Термин был введен В.О. Ключевскими и закрепился за периодом 1725-1762 гг.
За 37 лет на российском престоле сменилось шесть императоров. Дворцовыми переворотами сопровождалось восшествие на престол Екатерины I (1725), Анны Иоанновны (1730), Елизаветы Петровны (1741), Екатерины II (1762). Кроме того, смещение фактических руководителей правительства А.Д. Меншикова (1727) и Э.И. Бирона (1740) при сохранении власти правящего государя также причисляются к дворцовым переворотам. Ряд исследователей относят к ним также убийство Павла I в 1801 г., стрелецкое восстание 1689 г. и даже восстание декабристов в 1825 г.
Дворцовые перевороты стали порождением политического строя России этого периода ― когда самодержавная форма правления с неограниченной властью императора сочеталась со слабым правовым статусом высших государственных учреждений и неокрепшей сословной структурой. Как Сенат, так и сменявшие друг друга советы при монархе (Верховный Тайный совет в 1726-1730, Кабинет министров в 1731-1741, Конференция при высочайшем дворе в 1756-1762) не имели законодательно закрепленного круга полномочий, находились в прямой зависимости от монарха и не могли воспрепятствовать дворцовым переворотам. Соответственно, политическая борьба была борьбой за влияние на императора и зачастую принимала форму придворных заговоров и дворцовых переворотов.
Большую роль сыграл «Указ о престолонаследии» Петра I от 5.02.1722, отменивший старый порядок наследования престола и поставивший его в зависимость от личной воли завещателя; этот указ сделал возможным появление нескольких претендентов на трон. Кроме того, род Романовых по мужской линии пресекся со смертью Петра II (1730); с этого времени права на престол у всех возможных претендентов были небесспорны.
Главным орудием в борьбе политических группировок стала придворная гвардия (прежде всего Семеновский и Преображенский полки). Гвардейские полки в этот период представляли собой сплоченную, привилегированную и хорошо оплачиваемую часть армии, они подчинялись лично монарху, их командиры сами были высшими сановниками. Включение Российской империи в систему международных связей того времени привело к появлению при русском дворе постоянных представительств европейских держав, которые также вмешивались в политическую борьбу и прямо участвовали в ряде дворцовых переворотах.
После смерти Петра I в высших эшелонах власти возник раскол вокруг будущего претендента на престол: внука Петра I ― Петра и вдовы царя ― Екатерины Алексеевны. В 1725 г. усилиями новой петровской знати, А.Д. Меншикова, П.И. Ягужинского, П.А. Толстого и др., при поддержке гвардии (от имени гвардии действовали ее командиры ― А.И. Ушаков, И.И. Бутурлин) была возведена Екатерина I.
Умершая в 1727 г. Екатерина I в завещании назначила своим преемником одиннадцатилетнего Петра Алексеевича, фактическим правителем государства стал ближайший сподвижник Петра I А.Д. Меншиков. Однако уже в сентябре 1727 г. в результате придворных интриг Долгоруких и А.И. Остермана он был отстранен от власти и отправлен вместе с семьей в ссылку.
К моменту смерти Петра II (1730) основные властные функции были сосредоточены в руках Верховного тайного совета, в состав которого входили представители старой аристократии (из восьми его членов, пять представляли семейства Долгоруких и Голицыных). На российский престол было решено пригласить Анну Иоанновну, дочь Ивана V, на условиях ограничения самодержавной власти в пользу Верховного Тайного совета («Кондиции»). Речь шла не только о возведении конкретного государя на престол, но и о попытке изменения существующей формы государственного правления. Однако о планах «верховников» стало известно широким круга дворянства, выявилось их недовольство этими замыслами, и, опираясь на гвардию (на этот раз в политических дискуссиях участвовали высшие офицеры гвардейских полков), Анна Иоанновна публично разорвала «Кондиции», сохранив самодержавную форму правления (1730).
Пояснення: