1.Російська царська влада розцінювала програмні документи Кирило-Мефодіївського братства, як серйозну загрозу для тогочасної Російської Імперії. В програмних документах братства йшлося про самоврядування та відновлення Української держави. Це загрожувало руйнуванню Російської Імперії і перешкоджало владі Російського уряду. Російська влада хотіла панувати на великою частиною слов»янськог народу. А за статутом Кирило-Мефодіївського товариства: «кожне слов»янське племя повинно мати самостійність та створити незалежну державу». «Кожна держава повинна була мати своє народне правління «… релігію та віросовідання»». «Має існувати спільний Слов»янський собор з представників всіх племен». Ці всі ідеї перешкоджали планам Російської влади. Граф Орлов повідомляв, що малороси діють більше ніж потрібно, вони видають книги на іхній мові та поширюють думку самодержавства Малоросійщини.
«Новый курс» Рузвельта.С 1933 г. президентом США был избран Франклин Делано Рузвельт (1882—1945). К этому моменту положение в стране было чрезвычайным. Для выхода из него требовались неординарные меры. Правительством Рузвельта были осуществлены крупномасштабные реформы, которые вошли в историю подназванием «Новый курс Рузвельта».Несмотря на то, что «Новый курс» не был заранее обдуманной системой нововведений, он представляет одну из самых известных и эффективных реформ в мировой истории. Рузвельтом проведено в жизнь больше реформ, чем было обещано в предвыборной кампании. Уже 9 марта была созвана специальная сессия Конгресса и в течение 100 дней (за 3 месяца) заложены основы политики «Нового курса». Отрицая политику «грубого индивидуализма» Гувера, президент Рузвельт рассчитывал преодолеть кризис путем планирования хозяйства, установлениz «классового мира» внутри страны и доброго соседства с другими странами. Теоретической базой «Нового курса» стало учение выдающегося английского экономиста Джона Мейнарда Кейнса (1883—1946). В условиях глубоких изменений в экономике капиталистических стран при господстве монополий Кейнс и его последователи признавали необходимым участие государства в регулировании хозяйственной жизни. Исходя из этого, основной целью реформ Рузвельта стало активное вмешательство государства в процесс общественного воспроизводства. В осуществлении «Нового курса» выделяют два этапа: первоначальный — с 1933 до 1935 гг. и второй этап — с 1935 г., когда обозначились сдвиги влево.