Практична з Історії України.
Історія України
Практична робота
Тема. Ідеї автономії та самостійності в програмах українських політичних партій Наддніпрянщини
Підручник § 29.
Опрацюйте § 29 та послідовно виконайте наступні завдання письмово в зошиті.
Різноманітність українських політичних течій Наддніпрянщини на початку ХХ ст.
Завдання 1. Проаналізуйте текст і схему на с. 199 та визначте співвідношення між політичними течіями Європи й України на початку ХХ ст.
Завдання 2. Опрацюйте уривок із праці сучасного українського історика І. Ковальської-Павелко про течії в українському визвольному русі с. 200. Дайте відповідь на запитання:
Яка ідея щодо самовизначення України (самостійницька чи автономістська) переважала в програмах українських політичних партій Наддніпрянщини? Чому?
Програмні документи українських самостійників
Завдання 3. Проаналізуйте «Десять заповідей Миколи Міхновського» (с. 200) і «Витяг із програми української народної партії» (с. 201). Дайте відповіді на запитання:
Які ідеали проголошуються як обов’язкові для українців?
Чи всі пункти, на вашу думку, були прийнятні для тогочасного українського суспільства? Чому?
З якими з них погоджуєтесь ви особисто, з якими – ні?
Завдання 4. Прочитайте думки сучасного українського дослідника Олександра Шишка про самостійницьку течію в українському русі (с. 201) і напишіть:
У чому вбачає дослідник значення самостійницького руху початку ХХ ст.?
Погляди українських автономістів
Завдання 5. Опрацюйте уривки з документів «Микола Порш, провідний діяч РУП та УСДРП, про ідею автономізації» (с. 201), «Витяг із програми української соціал-демократичної робітничої партії» (с. 201), «Сучасний український історик О. Висоцький про причини поширення ідей автономізації» (с. 202) і дай те відповіді на запитання:
У чому полягали погляди автономістів?
Які вимоги висували різні партії?
Чому і ідеї були більш поширені порівняно із самостійницькими?
Зробіть висновки відповідно до теми практичної роботи.
Тема. Події російської революції 1905-1907 рр. в Україні
Підручник § 30.
Завдання 1. Опрацюйте опорний конспект матеріалу теми § 30, зробіть записи у зошит.
Події революції 1905-1907 рр. в Україні
Вимоги українського народу під час революції:
повалення самодержавства;
встановлення демократичних свобод;
ліквідація поміщицького землеволодіння;
8-годинний робочий день для промислових робітників;
політична й культурно-національна автономія українських земель.
Рушійні сили революції: селяни, робітники, студенти, солдати, інтелігенція.
Революційні події в Україні.
Червень 1905 р. – повстання матросів на панцернику «Потьомкін».
17 жовтня 1905 р. – Маніфест царя Миколи ІІ:
«дарував» демократичні свободи: особиста недоторканність, свобода слова, совісті, зібрань і спілок;
проголосив скликання законодавчого органу влади – Державної думи.
Листопад 1905 р. – повстання моряків на кораблях Чорноморського флоту в Севастополі, яких очолив лейтенант П. Шмідт.
Листопад 1905 р. – виступ саперів на чолі з Б. Жаданівським у Києві.
Грудень 1905 р. – загальноросійське збройне повстання.
1906-1907 рр. спад революції.
Український національно-культурний рух у роки революції.
1905 р. – почала виходити перша українська газета «Хлібороб» у м. Лубни.
1906 р. в Києві почала виходити перша щоденна українська газета «Громадська думка», пізніше перейменована на «Раду». Її видавав Євген Чикаленко. Фінансував видання газети Василь Симиренко.
Почали організовуватись товариства та». Діяльність:
відкривали бібліотеки, музеї;
видавали часописи;
проводили лекції, концерти;
організовували музичні вечори, щорічні «Шевченківські роковини».
Діяльність українських парламентських громад в І та ІІ Державних думах.
І Державна дума
ІІ Державна дума
Час існування
1906 р.
1907 р.
Діяльність української громади в Думі
- 45 депутатів об’єдналися в Українську думську громаду.
- Мали друкований орган «Український вісник».
- Голова громади – депутат з Чернігова Ілля Шраг.
- Вимоги громади:
1. політична автономія України;
2. українізація державного управління і освіти;
3. розв’язання аграрного питання.
- 47 депутатів об’єдналися в Українську трудову громаду.
- Мали друкований орган «Рідна справа – вісті з Думи».
- Вимоги громади:
1. політична автономія України;
2. українізація державного управління і освіти;
3. розв’язання аграрного питання.
Припинення діяльності Державної Думи
І Державну думу цар розпустив.
3 червня 1907 р. – ІІ Державна дума була розпущена. Завершення революції.
Завдання 2. Перевірте засвоєне. Усно сформулюйте декілька питань, які починаються словами: Коли? Хто? Що? Де? Як? Чому?
Вивчити § 30, конспект.
В 1861 г. Тунис принимает первую в арабском мире конституцию. Тунис был частью разваливающейся Османской империи, однако пользовался большой автономией под управлением бея Мухаммада III ас-Садика. В 1877 году Россия объявила войну Османской империи. Победа России привела к обретению независимости нескольких балканских стран. Стали идти международные дискуссии о будущем североафриканских провинций Османской империи. В 1878 году для решения так называемого «восточного вопроса» был созван Берлинский конгресс. Великобритания, которая выступала против полной ликвидации Османской империи, предложила Франции контроль над Тунисом в обмен на Кипр. Германия была мало заинтересована в землях в южном Средиземноморье, к тому же она надеялась, что экспансия французов в Северной Африке отвлечёт их внимание от пересмотра итогов Франко-прусской войны. В результате Германия согласилась на господство Франции в Тунисе. Италия, имевшая экономические интересы в Тунисе, решительно выступала против этого плана, но не смогла навязать свою волю. В апреле 1881 года французские войска с территории Алжира перешли границу Туниса. Армия бея капитулировала. В мае тунисский бей Мухаммад Ас-Садик подписал продиктованное ему соглашение, установившее протекторат Франции над Тунисом. Тем не менее народные массы упорно сопротивлялись захватчикам. Военные действия продолжались до конца 1881 года. Под протекторатом Франции Тунис имел собственный герб, гимн, государственные деньги и почтовые марки. Параллельно и под номинальным руководством местной родовой аристократии Тунисом управляла французская администрация во главе с губернатором. В Тунисе появляются французские колонисты. Французы захватили Тунис спустя пять десятилетий после оккупации соседнего Алжира. Обе эти страны в течение трёх веков являлись владениями Османской империи, однако уже давно получили политическую автономию от султана в Константинополе. До французской колонизации Тунис начал проводить реформы, но из-за финансовых трудностей весь процесс был загублен. После оккупации французское правительство взяло на себя международные обязательства Туниса. Французами были проведены крупные усовершенствования в инфраструктуре, промышленности, финансовой системе, здравоохранении и администрировании. Велико было значение французского бизнеса в развитии экономики.