Политика умиротворения — это политика урегулирования международных споров и разрешения конфликтов посредством разумных переговоров и нахождения компромисса во избежание вооружённых столкновений и насильственного пути решения проблемных во Политика умиротворения агрессора — политика, основанная на уступках и потаканиях агрессору. Состоит в урегулировании искусственно разжигаемых государством-агрессором международных споров и разрешения конфликтов посредством сдачи стороне, ведущей агрессивную политику, второстепенных и малозначимых, с точки зрения авторов этой доктрины, позиций и во Второй термин наиболее часто употребляется для обозначения внешней политики британского правительства во главе с Невиллом Чемберленом, а также Болдуином и Макдональдом в отношении нацистской Германии и — отчасти — фашистской Италии в 1933—1939 годах, особенно явственно проявившейся в 1937—1939 годах. Такая политика привела к окончательной деградации Версальской системы, Лиги Наций и системы коллективной безопасности, радикальному изменению баланса сил в Европе, ослаблению геополитических позиций Великобритании и Франции, усилению Германии и приходу к власти национал-социалистов во главе с Адольфом Гитлером.
російська влада боялася зростання впливу козацтва і розгорнула широкомасштабний наступ на державну територію й економічне становище Запоріжжя. Ліквідацію Січі відсунула російсько-турецька війна 1768-1774 рр., в якій українські збройні сили відіграли помітну роль. Внаслідок цієї війни Росія приєднала землі між пониззям Дніпра і Південного Бугу, нові кордони пролягли далеко від Січі;
відпала потреба в запорізьких землях як буфера між Російською імперією та землями турків і татар;
волелюбні традиції запорізьких козаків не вписувалися в імперські структури;
велика територія Вольностей Війська Запорізького приваблювала російських землевласників.
Объяснение:
Они граничили на северо - западе с Конгюями
На западе с Диванией , на юге с разными владениями