Пирра предали союзники из-за чего он геройски бился с войсками рима и с большими потерями был вынужден отступить в грецию, где в дальнейшем так и не смог скопить силы и отомстить вследствие того что воевал с македонией и спартой.
Іконоста́с (іконостав, грец. — образ і місце) — стіна з ікон у храмі східного (візантійського) обряду, яка відокремлює вівтар від центральної частини церкви. Має «царські» та двоє бічних «дияконських» дверей (воріт). Іконостас стоїть на підвищенні — солеї, за «царськими» воротами має завісу.
Символізує межу між небом і землею, оскільки вівтарна частина вважається пам'яткою Христу, конха — небосхилом, амвон — каменем перед гробницею Ісуса.
Ще у Візантії IV–VI століть з'явилися мармурові парапети, що відокремлювали вівтарну частину, в VII столітті вони поступилися місцем темплонам. Однак перегороджувати цілісний інтер'єр храму візантійці вважали недоречним. І тільки у XIV столітті в церквах східних слов'ян виникла багатоярусна стіна з іконами. Колони темплону перетворились у 12 пілястр (символ 12 «стовпів» Церкви — апостолів), поперечні тяги — у тябло (дерев'яний брус вівтарної перегородки для встановлення ікон).
3) Патри́ций . В Древнем Риме — лицо, принадлежавшее к исконным римским родам, составлявшим правящий класс и державшим в своих руках общественные земли.
Плебеи — небогатое население Древнего Рима, преимущественно крестьяне и воины.
Патриции - знатные граждане, плебеи - бедные. Плебеи были слугами, воинами, они не имели прав.
4) Плебеи боролись за равные права с патрициями - за возможность занимать государственные посты во власти и вступать в брак с людьми, более высокого сословия, чем они сами. Кроме того, в руках патрициев были сосредоточены некие общественные блага (например, земля), доступа к которой у плебеев не было. Также низшее сословие римских граждан не имело возможности влиять на судебную форму власти, где всем заправляли патриции.
У Македонского царства был сосед-близнец — Эпирское царство, с такими же горами, лесами и сильными людьми. Македонские цари считали себя потомками Геракла, эпирские — потомками Ахилла; между собой они были в родстве. Македонское царство было обращено лицом на восток, Эпирское — на запад, к Италии. Еще когда в Македонии правил Александр Македонский, в Эпире правил его дядя, Александр Эпирский.