Прихистив у Росії Мальтійський орден (1798). Санкціонував похід козаків до Британської Індії (1801). Завдав збитків британським інтересам у торгівлі на Балтиці. Збудував Михайлівський замок у столиці (1801). У середовищі дворян вважався тираном і деспотом за утиски і впровадження армійської дисципліни; опозиція поширювала чутки про його чухонське походження[1]. Був ексцентричною особою, страждав на неврастенію. Убитий своїми придворними під проводом військового губернатора столиці Палена, за мовчазної згоди власного сина і наступного царя Олександра І.
Первым мероприятием, проведенным в статусе императора, явилась коронация покойного Петра III и его перезахоронение в Петропавловском соборе, рядом с Екатериной II.Первым документом, обнародованным после коронации Павла, стал Акт о престолонаследии. Согласно ему наследниками становились прямые потомки царя по мужской линии, а женщины могли претендовать на него только в отсутствии прямого потомка.
Павел I реформировал Сенат, который уже не справлялся с возросшим объемом дел, и потребовал ускорения работы всех государственных служб. Особой поддержки в дворянском сословии император не нашел, так как некоторыми своими решениями пытался облегчить положение крестьянства